Розділ 3 – Запит
Елла Залишилося три дні. Я повторюю ці слова собі, коли йду вулицею, все ще стурбована своєю можливою вагітністю, навіть коли я готуюся бити за свою сестру. Певним чином це механізм подолання: я збираюся благати Домініка Сінклера врятувати роботу Кори, і мені потрібна втішна думка, яка допоможе мені пройти через це.
Його охоронці бачать мене першими, і я бачу, як їхні роти ворушаться, коли вони дивляться, як я підходжу ближче, безсумнівно, сповіщаючи його про мою присутність. Нервово підходячи позаду Домініка, я в сотий раз думаю, чи це помилка. Хто я такий, щоб просити послуги в одного з найвпливовіших людей на планеті? Похитуючи себе, я кажу голоску в глибині моєї свідомості замовкнути – це для Кори. Можливо, я не сміливий для себе, але я можу бути сміливим для неї.
— Містер Сінклер? — нерішуче запитую я, відчуваючи, як моє серце сильно б’ється об грудну клітку.
Він обертається і владно дивиться на мене. "Так?"
« Я Елла Рейна, я няня для Джейка та Міллі Грейвз». — починаю я, кусаючи нижню губу.
Його темні очі зупиняються на моїх губах, і раптом я відчуваю себе наляканим кроликом перед голодним вовком. «Я знаю, хто ти, Елла». Від звуку мого імені на його губах у мене по спині проходять мурашки. Він вимовляє знайомі склади з такою цілеспрямованістю, ніби вони справді щось для нього означають.
« О… ну, я не хочу бути зухвалим, але я дружу з доктором Корою Деніелс…» Щойно я вимовляю її ім’я, його вираз тьмяніє, а в його очах спалахує якась невідома емоція.
« Вона сказала мені, що у неї проблеми на роботі, і я знаю, що ти один із донорів банку». Імпровізую. «Я не знаю, у чому звинувачують Кору, але я впевнений, що вона невинна. Вона надзвичайно серйозно ставиться до своєї роботи і ніколи не зробить нічого, щоб ризикувати кар’єрою».
« І що ви очікуєте від мене з цим робити?» — зловісно питає Домінік. Я можу сказати, що він не вірить моїй слабкій історії, мова його тіла повністю змінилася, і я відчуваю, як зростає його гнів, який вібрує в повітрі навколо нас.
«Я просто подумав… Я сподівався, що якщо ти там хоч трохи вплинеш, ти зможеш сказати про неї добре слово». Я закінчую, відчуваючи, як колір наливає мої щоки. Мені обидва соромно за таку слабку спробу, але я не знаю, як інакше впоратися з такою делікатною темою. Останнє, чого я хочу, — це створити для Кори ще більше проблем, ніж раніше.
У Домініка цокає щелепа, коли він дивиться на мене, і голос у моїй потилиці спонукає мене бігти. «З того, що я чув, ваш друг зробив дуже серйозну помилку, і наслідки були більш ніж належними. Найкраще, що вона може зробити зараз, — це взяти на себе відповідальність за свої помилки, а не посилати вас виконувати її брудну роботу за неї».
« Я – вона ні, вона навіть не знає, що я тут! Клянусь». Я благаю.
« Я сказав усе, що мав сказати з цього приводу». — заявляє Домінік, відвертаючись від мене й крокуючи до свого дому. За ним з гуркотом зачиняються двері, і я залишаюся з його різними охоронцями.
« Вам зараз потрібно піти, міс». Один із чоловіків різко оголошує.
«Я не можу». Я стогна, «він повинен зрозуміти, вона втратить усе!»
« Ми більше не будемо вас просити». Гарчить другий охоронець, у його словах явна загроза.
« Будь ласка, вона невинна». Я благаю: «Ти маєш…», перш ніж я можу сказати щось більше, чоловіки хапають мене за руки та намагаються вивести мене з території. Почуваючись у справжньому відчаї, я вриваюся в п’яти, вирішуючи, що моя гідність варта всього майбутнього Кори. «Я благаю вас, якби я міг просто поговорити з містером Сінклером».
« Ви вже говорили з ним». Перший охоронець бурчить: «Тобі, чесно кажучи, пощастило, що він був таким же щедрим до тебе. Твоя подруга чітко сказала тобі те, що їй не слід було».
Наступне, що я знаю, вони виштовхнули мене з території на тротуар так сильно, що я втрачаю рівновагу, падаю на землю, а на моїх очах іскриться сльози. Залізні ворота з грюком зачиняються за мною, і я не маю іншого вибору, окрім як вислизнути, перш ніж я встигну ще більше осоромитися.
Звичайно, це був лише початок мого нещастя. Коли наступного дня я прийшов на роботу, я виявив, що мої ключі більше не підходять до замків вхідних дверей. Я постукав, охоплений розгубленістю, і через кілька хвилин двері відчинилися, щоб побачити розлючену матір Джейка та Міллі.
« Мої ключі не працюють». Я кажу їй, дивуючись, чому вона так люто на мене дивиться.
« Їм це не призначено». Вона холодно відповідає: «Станом на вчорашній день ваші послуги більше не потрібні».
« Я… ти мене звільняєш?» Пискую, не вірячи своїм вухам. «Чому?»
« Нам подзвонили сусіди». Вона гордовито пояснює: «Здається, ти дозволив Джейку вибігти на дорогу днями, де його мало не збила машина! А потім учора вас бачили, як витворяєте дурницю вдома у Домініка Сінклера – вони сказали, що його охоронці витягли вас із території, як звичайного злочинця».
« Це несправедливо, це не те, що сталося!» Я благаю. «Джейк через свою іграшку вийшов на дорогу і побіг за нею, я не дозволив цьому статися, і те, що сталося з містером Сінклером, було непорозумінням».
« Я не хочу цього чути». Вона шипить. «А тепер іди, поки я не подзвоню в поліцію».
« Будь ласка, чи не можу я хоча б попрощатися з дітьми?» Я прошу, молячись, щоб вона обдарувала мене цією єдиною добротою.
« Я набираю». Вона просто каже мені, дістаючи з кишені мобільний телефон.
« Ні!» Я благально піднімаю долоні: «Ну що, я піду».
Вдруге за цей тиждень я ганебно відступаю цим розкішним районом зі сльозами, що течуть по моєму обличчю. Що болить ще гірше, ніж втрата роботи, так це те, що я не встиг пояснити ситуацію Джейку та Міллі або побачити їх востаннє. Я впевнений, що їхня мати розкаже їм жахливі речі про мене, незважаючи на те, що я з любов’ю їх виховувала останні два роки.
Я знаю, що за це відповідальний Домінік Сінклер . Я ні на мить не вірю розповідям колишнього начальника про сусідів. Він явно хотів покарати мене, так само, як карає Кору. Мене охоплює приплив люті, і раптом я хотів би якось покарати його. Мені не подобається бути таким мстивим, але зараз справді здається, що все моє життя розвалюється, і в цьому частково він винен.
Я витратила всі гроші на інсемінацію, а без роботи майже нічого не маю. Як я тепер дозволю собі мати дитину? Я гарантую, що не отримаю хорошої рекомендації від матері Джейка та Міллі.
Наче все ще не так погано, коли я повертаюся додому, я знаходжу в поштовій скриньці купу рахунків і навіть половини відправників не впізнаю. Я відкриваю їх одну за одною, відчуваючи, як моя розгубленість і недовіра зростають з кожною хвилиною.
Коли я дивлюся на магазини за розподілом витрат, моя підозра зростає: усі вони улюблені місця Майка. Чи можливо, що він зробив це за моєю спиною? Що він приховував від мене рахунки місяцями… чи роками ? Я знаю, що він буде заперечувати це, якщо я зіткнуся з ним, що залишає мені лише один вихід.
Я маю подзвонити Кейт. Моя колишня найкраща подруга, можливо, повністю зрадила мене своїм романом, але якщо хтось знає, що задумав Майк, то це вона.