Розділ 1 Джексон «Джакс» Кінг

«Я перейду відразу до справи. Мені потрібно, щоб ти народила мою дитину».

Джексон Кінг спостерігав, як дівчина розширила очі, коли вона перевела погляд з нього на його Бету, Ділана.

«Вибачте, я не зрозуміла. Я думала, ви сказали, що я вам потрібна, щоб народити вашу дитину», — засміялася вона.

Він відчував її неспокій так само, як відчував запах її збудження. Вона була промокла. Навіть якщо вовк не сказав їй, що вона його, її тіло знало це, і він ненавидів це. Він ненавидів те, що йому довелося так завзято боротися зі своїм звіром, щоб не дати йому заволодіти тим, що йому по праву належить. Він ненавидів той факт, що йому довелося вдатися до цього. Вона була напівлюдиною! Чому б Богиня Місяця прокляла його, крім усього іншого?

Він відчув її запах ще до того, як зайшов до готелю кілька днів тому, і тепер він заповнив увесь номер, глузуючи з нього, нагадуючи йому, наскільки все було погано.

— Я, — відповів він. «Мені потрібен сурогат, і я щедро вам заплачу».

«Гм... Я щойно зайшла в цю кімнату, щоб прибрати. Ти мене не знаєш; ти навіть не знаєш мого імені», — сказала вона.

«Лейла Карлайл».

Лейла подивилася на табличку з іменем на своїй формі. Вона ненадовго прикрила його, перш ніж, ймовірно, зрозуміла, що це марно, і опустила руку. Але йому не потрібна була її ім’я, щоб знати, хто вона.

«Двадцять один рік. Ви кинули школу. Ви живете в трейлері з батьком і сестрою».

Очі Лейли розширилися, і на мить він відчув її гнів.

— Ти переслідував мене? — прошипіла вона.

Ділан усміхнувся. Він кинув на свою Бету погляд, який заткнув його, перш ніж повернути свою увагу на людину.

«Ні, я не переслідував вас», — сказав він, але він міг сказати, що вже втратив імпульс. Гнів Лейли зростав із страшною швидкістю, затьмаривши навіть солодкий запах її збудження.

Людина встала й погладила свою форму, перш ніж вона підняла голову й подивилася йому прямо в очі. Його звір розгорнувся, його хвилювання охопило його від думки прийняти виклик його подруги.

«Я не знаю, чому вам обом потрібно просити незнайомця народити вашу дитину, але я не думаю, що я підходжу для цієї роботи. Але я бажаю вам усього найкращого», — сказала Лейла.

Йому знадобилася мить, щоб зрозуміти, що вона мала на увазі, коли вона підійшла до свого візка для прибирання та почала витягувати його з кімнати.

Це була проблема з людьми. Відчути тяжіння їхнього зв’язку не було б проблемою, якби у неї був вовк. Він помітив би її в той момент, коли знайшов, і вона б уже носила його цуценя.

«Міс Карлайл, ми можемо поговорити про це? Ви навіть не чули, скільки я готовий заплатити».

"Це не має значення. Я не хочу бути вашим сурогатом", - твердо відповіла вона. «Я повернуся пізніше, щоб прибрати ваш номер».

Коли вона зачинила двері, він почув її бурмотіння: «Це завжди красиві».

Вона думала, що він божевільний. І вона мала рацію — чим довше він втрачав розум, чим довше був без дитини, і чим коротшим ставав його час на цій землі.

«Вона думає, що ми геї, Джекс», — зазначив Ділан, сідаючи на місце, яке вона звільнила.

— Я зрозумів, — гаркнув він.

«Я не думаю, що вона передумає», — сказав Ділан. «Я не розумію, чому ви не можете вибрати когось із зграї і покінчити з цим».

Він би вже мав багато дітей, якби це було так легко. Богиня знала, скільки він старався. Але доля й це зробила для нього й подбала про те, щоб лише одна жінка могла носити його дітей. Тільки одна жінка могла врятувати їх усіх - його подружжя.

— Я сказав тобі чому.

Принаймні стільки, скільки міг. Ділан був не лише його Бетою; він також був його єдиним другом. Важливо було приховувати від нього правду. Важливо було приховати це від усіх. Це було досить погано, що їм доведеться прийняти його спадкоємця від жінки, яка була такою ж марною, як і людина, але він міг би впоратися з цим краще, ніж з панікою, яку спричинила б правда. У нього не було часу нікого заспокоювати чи мати справу зі зграями, які кружляли навколо його території, коли зрозуміли, що він ось-ось помре.

Як Альфа-Король, наслідки будуть астрономічними.

«Я сумніваюся, що хтось із нашої зграї вважатиме, що вони королева лише тому, що мають твою дитину. Вони можуть дати клятву кров’ю…»

«Ділане, будь ласка», — зітхнув він, підводячись і підходячи до шафи з напоями.

Був ще ранок, але до біса. Йому потрібно було щось заспокоїти й не кинутися за людиною. Щоб завадити собі притиснути її та помітити, поки він зарився глибоко в її тіло.

Він заплющив очі, намагаючись не уявляти, що це буде відчувати, але це було все, чого хотів його вовк і все, що він міг бачити.

Кожен вовк, якого він коли-небудь зустрічав, мріяв про те, щоб колись йому пощастило зустріти свою пару, але він не міг зрозуміти, чому хтось може вважати це благословенням. Це були тортури!

«Добре. Виберіть іншого, якщо ця дівчина не хоче цього робити».

Кейн гарчав у своїй голові, готовий напасти на Ділана за те, що він навіть припустив це, але він штовхнув свого вовка назад і зосередився на своєму напої.

І ось так його розум повернувся туди, де він не хотів бути. Він не хотів думати про те, щоб торкнутися Лейли чи спробувати її на смак. Він не хотів згадувати запах її збудження.

Чотири дні після того, як він уперше відчув солодкий запах Лейли, він уже поводився як божевільний.

Перший день був наче подарунок від Богині. Він майже не встиг, тож пошук подружжя дав йому надію. І тоді він побачив її. Напівкровка. Напівлюдина і прибирає за всіма. Це було наче удар по горіхах; він хотів когось убити за цей жорстокий жарт. Вона не була гідна носити його дитину; вона не була гідна бути тим, хто врятував їх усіх.

Але там вони були.

Іншого вибору не було.

"Джакс-"

«Отримай більше інформації про неї. Вона людина. Ти знайдеш багато слабких місць, якими я можу скористатися», — наказав він. «Це та, яку я вибрав, тож вона та, яку я матиму».

Лейла так чи інакше матиме його дитину, і тоді він нарешті матиме спокій.

Ділан відчув наказ у його словах і підвівся, щоб виконати його наказ. Коли він відчув, що його Бета досить далеко від їхнього номеру, він підняв свій стакан і кинув його в стіну, розбивши на шматки.

Якби він сказав Ділану правду, він би зв'язав дівчину і запропонував її йому на срібному блюді. Але тоді його дитина була б продуктом зґвалтування; це було останнє, чого він хотів. Дитина була б його спадщиною, єдиним, що залишилося від нього на цій землі, і носила б його кров. Він не міг зіпсувати дитину до того, як зачав їх. Він був мерзотником, але не настільки. Його дитина була б найкращою його частиною.

Лейла передумала б. Люди любили гроші, а цей, зокрема, тонув у боргах. Чому вона не хотіла знати, скільки він їй пропонує? Він міг вирішити всі її проблеми за день, якби вона прийняла його пропозицію. Це означало, що Ділан мав знайти щось інше, що він міг би використати.

Те, що вона не могла відмовити.

Гарчання стало голоснішим у його голові, коли його звір виявляв своє невдоволення. Але він тут головував, а не Каїн. Вони робили б так, як він, і в кінці всього цього Лейла могла повернутися до свого життя, тому що для них не було майбутнього, навіть якщо вона не була напівкровкою.

«Знайди її. Познач її, — гаркнув Каїн.

Будьте терплячі! У неї немає вовка; вона навіть не знає, що ми існуємо», — дрімав він , набираючи цілу пляшку алкоголю, і йшов до своєї спальні.

І позначити її не могло бути й мови.

Він не часто зупинявся в готелі «Роял», хоча він був його власником і був на його території, але він був упевнений, що Лейли не було поблизу, коли він був там востаннє. Її запах був по всьому готелю, наче вона його помітила. Чи міг хтось ще відчути цей запах? У них був той солодкий п’янкий запах, який вивертав їх навиворіт? Змусити їх текати слини? Змушувати їх думати ні про що інше, окрім як вимагати її?

Одне тепер було певним. Якщо-ні, коли Лейла погодиться на це, він завагітніє, а потім триматиметься від неї подалі. Він був важким протягом кількох днів, і її запах зробив Каїна нестабільним. Він не потребував цього ускладнення на додачу до всього іншого. Не тоді, коли йому залишилося жити менше року.