Глава 1

Мені подобається бути лікарем, але це займає багато часу. Час, який інші жінки могли використовувати, щоб зустрічатися, виходити заміж і народжувати дітей. Іноді мені здається, що я теж мав використовувати свій час так. Замість довгих ночей навчання були б довгі ночі з набагато кращими спогадами. Я хотів би витратити хоча б одну ніч на навчання, мати лише один божевільний спогад. Я не піддався, і зараз, коли мені 28, здається, що всі стосунки залежать від того, чи є ви матеріалом для шлюбу.

Не те щоб у мене було багато стосунків. Моя сім'я була маленькою і далекою. Так тяжко працюючи, щоб стати лікарем, не залишалося багато часу ні на що інше. Я багато переїжджав, навчаючись у школі, навчаючись на резиденції, а тепер переїхав у нове місто для цієї роботи. У мене було кілька друзів, але їх навряд чи можна назвати близькими. «Відчайдушний» — це слово, яке я б використав, щоб описати свої почуття, зустрівши когось.

Коли завзятий наркопредставник Кеті почала розповідати про те, який милий і розумний її друг, я її вислухав. Блондин, високий, займається власним бізнесом, образ кричав, що датується, і це було так давно. Я не міг повірити, що збираюся на побачення наосліп. Коли я заїхав на свій пікап у шикарний стейк-хаус Luna Ferus, я відчув полегшення, хоча принаймні спробував.

Була неділя, тому я мав час підготуватися до цієї дати. Я вийняла своє довге світле волосся з зазвичай нудного хвоста і мило завила його. Я намагалася підкреслити свої зелені очі і навіть наносила щось таке, що могло б здатися губною помадою.

Мені непогано виглядати на 5'8 з грудьми розміру С і великою дупою. Я провів достатньо часу, бігаючи сходами в лікарні, де навчався, і почав пишатися своїми ногами. Тож, чесно кажучи, я їх теж демонстрував. На мені була єдина спідниця, яка у мене була, чорний номер, що облягав стегна, з розрізом на стегнах. Я намагався не переборщити з розпусницею і вибрав зі смаком червоний номер без рукавів. З поваги до холоду я також накинув тонкий чорний светр.

Я кілька разів покрутився в дзеркалі, щоб переконатися, що кольори не надто змивають мене. Спочатку я бліда, а до середини зими починаю виглядати надто ніжною. Але своїм зовнішнім виглядом я залишився задоволений. Не надто китайська лялька, не надто трахни мене; саме так, щоб привернути увагу чоловіка.

Моє побачення прибуло раніше, ніж я, і вже сиділо. Ресторан був відомий своїм сервісом і стилем. Це був лабіринт із кількох менших їдалень, щоб створити ілюзію химерної забігайлівки. Пройшовши за господинею до однієї з задніх їдалень, я помітив, що більшість із них порожні, більшість – поза сезоном. Я був здивований великою групою чоловіків, які сиділи біля нашого столу. Тільки ще одна пара розсіювала стіну маленької їдальні.

«Елізабет, — сказала моя знайома, коли я прибув, — так приємно познайомитися!» він підвівся і нахилився вперед, щоб схопити мою руку.

Його долоня була холодною проти моєї і трохи вологою. Кеті мала рацію щодо нього. Блондин і високий, але у мене склалося враження, що він приділяв своєму волоссю більше часу, ніж я. Він також мав найдивнішу, найідеальнішу засмагу. Я припустив, що це зсередини освітленої коробки.

«Джеффе, велике спасибі за запрошення. Мені завжди було цікаво його місце. Усі відгукуються про нього так високо». Я використовував руки, щоб жестикулювати навколишні стіни. Мені справді не хотілося продовжувати тримати цю руку, коли ми сіли один навпроти одного.

Сидячи навпроти Джеффа, я мав ще більше часу, щоб проаналізувати його, головним чином тому, що він ніколи не припиняв говорити. Те, як його темно-сірий костюм був пошитий, я припустив, що він заробляв гроші, про що він говорив? Нерухомість, як я міг забути.

Після першої страви я впустив серветку й нахилився, щоб підняти її. Коли мій погляд блукав рестораном, я помітив очі чоловіка з великої групи, який дивився на мене. Не дивлячись, не дивлячись, дивлячись із достатньою інтенсивністю, щоб мій одяг здавався прозорим.

Я поправила розріз на спідниці, намагаючись прикрити трохи більше ноги, і знову глянула. У чоловіка не було абсолютно ніяких манер. Його очі вільно блукали по моєму тілу, коли він усміхнувся мені, а потім підморгнув. Я подивився на Джеффа, який продовжував йти про якийсь кондомініум із видом на пляж. Він не помічав.

«Ну, я не шукала чоловічої уваги, коли вибирала це вбрання, — подумала я собі, — я просто подумала, що мені краще прицілитися».

Після цього це стало грою, принаймні для мене. Я дивився на чоловіка через плече Джеффа кожні пару хвилин або щоразу, коли Джеффрі надто захоплювався архітектурою даху.

Чоловік був високий, навіть сидячи, я міг це зрозуміти. Його волосся було чорне й блискуче, воно хвилями звисало аж до вуха. Його шкіра була чудового кольору, золотисто-оливкового кольору, він просто кричав здоровим і активним. «Він мав би бути активним, щоб отримати таку статуру», — подумав я, розглядаючи його майже ідеальну статуру. Навіть його руки, які лежали на столі, здавалися великими й м’язистими.

Незважаючи на те, що він носив просту сорочку поло та повсякденні брюки, він мав безпомилковий вигляд авторитету. Очевидно, його знали в ресторані, тому що персонал, здавалося, підлабузничав над ним. Власник чи багатий клієнт, я не міг сказати.

Я був одержимий переглядом Містера Високого та Темного, як я його назвав. Він усміхався більшу частину часу, але коли Джефф простягнув руку і взяв мене за руку; Я бачив, як напружилася його щелепа. Удаючи кашель, я відтягнув руку назад і ледь помітно кивнув у відповідь. Який дивний танець у нас був.