Розділ 2 Дві схожі жінки

Справді, цей чоловік був Джеральдом.

Шейла тремтіла всім тілом. Її руки були настільки слабкими, що вона майже не могла міцно тримати тарілку.

Ті образи їхніх переплутаних тіл і звук бурхливого дихання виринули з глибини її пам’яті. Ніби біль у її тілі тієї ночі прояснився. Вона продовжувала нестримно тремтіти.

Вона, здавалося, відчувала страх перед тим, як знову домінуватиме чоловік у ліжку, як і тієї ночі.

Коли економка побачила Джеральда, що зайшов, вона швидко прибрала батіг у своїй руці й усміхнулася йому. Потім вона звернулася до Шейли й вилаяла: «Чому ти просто стоїш? Ти не бачила, як увійшов поважний гість? Іди сюди і розважай його».

Ревіння економки привело Шейлу до тями. Вона швидко поставила тарілку назад у раковину, схилила голову й підійшла до Джеральда, щоб провести його.

Але сталося щось несподіване. Через паніку та слизьку підлогу вона втратила рівновагу й випадково впала на нього.

Шейла щойно мила посуд, і біла піна від мила для посуду в її руках не змилася. Не встигла вона це зрозуміти, як дорогий костюм Джеральда був уже заплямований піною, коли вона впала на нього.

«Мені... Мені дуже шкода, сер. Дозвольте мені витерти це за вас». Коли вона побачила, що його дорогий костюм покритий білою піною, вона ще більше запанікувала і неодноразово вибачалася.

Але щойно вона підвелася, як несподівано знову впала в його обійми від страху та хвилювання. Слабкий запах тютюну від його тіла затримався на її носі.

Шейла трохи підняла голову, щоб побачити гарне обличчя Джеральда. Хоча його костюм був заплямований, він не приховував благородної аури, яка здавалася такою природною в ньому.

Вони були настільки близько, що її серце билося нестримно. Вона навіть забула, що все ще спирається на його руки.

Раптом Джеральд різко вигукнув: «Відійди!» Його ф

Ейс був холодний, а його пара блакитних очей холодно примружила, з огидою дивлячись на жінку в його обіймах.

Найбільше він ненавидів жінок з поганими намірами. Через свій шляхетний статус він бачив занадто багато подібних трюків з дитинства.

Він не мав наміру витрачати час на таку жінку, тож підняв руку й відштовхнув її.

Шейла не очікувала, що її відштовхнуть. Тому вона закричала і впала на підлогу, а окуляри випадково впали з її очей.

Джеральд збирався ступити вперед, але зупинився. Його очі звузилися.

Хоча він лише глянув на неї, він не міг не подумати, чому вона так схожа на «Вінні» з тієї ночі.

Джеральд нахмурився ще сильніше, коли вона підійшла до Шейли.

Побачивши, як він наближається до неї, Шейла почала нестримно тремтіти. І спогад про ту ніч дедалі яскравіше проступав у її пам’яті.

І коли вона згадала попередження Вінні, їй ставало дедалі більше страшно. Вона вже відчайдушно збиралася тікати, коли почувся сором’язливий жіночий голос. «Джеральде, ти тут».

Коли Джеральд обернувся, він побачив Вінні у вогненно-червоній сукні, яка йшла до нього.

Побачивши Шейлу на підлозі, Вінні в душі поскаржилася. Але вона не могла показати своє справжнє обличчя перед Джеральдом, тому їй довелося вдавати стурбовану. "Сестричко, чому ти на підлозі?"

— Я... я випадково впала, — тихо відповіла Шейла. Тоді вона швидко встала, одягла окуляри й опустила голову.

Джеральд звів брови й подивився на двох жінок, замислившись.

Вінні помітила його реакцію і не втрималася, потай скриплячи зубами.

Ця сука Шейла була не там!

Вона боялася, що Джеральд щось не помітить, тож придумала ідею. Вона закотила очі й кокетливо сказала: «Джеральде, це Шейла, дівчинка, яку усиновив мій батько. Ти продовжуєш дивитися на нас двох. Тобі цікаво, чому ми такі схожі?»