Глава 4 Трирічний Шлюбний Контракт

Селена пов

Якби хтось сказав мені в дитинстві, що Бастьєн Дюран одного дня стане моїм чоловіком, я б розійшлася від щастя. Тепер я не знаю, що думати. Майбутнє мене лякає, але з усіх можливостей Бастьєн мене лякає найменше.

Я опускаю очі від Габріеля, підкоряючись: «Добре».

Пов. від третьої особи

«Ти вбив Гарріка?!» Батько Бастьєна кидає на нього смертельні погляди, крокуючи по кабінету, як тигр у клітці.

«На нейтральній території». Бастьєн заперечує: «Це цілком було в межах моїх прав, і ми обидва будемо спати краще, знаючи, що він назавжди не в кадрі».

«Це не має значення». Габріель шипить. «Верховенство права існує недаремно. Судові процеси є прикладом для зграї, доказом того, що ми серйозно ставимося до порушень, що ми дбаємо про справедливість».

Бастьєн схрещує руки на грудях: «Він заслужив усе, що отримав».

«Бути лідером не означає, що ви можете безкарно робити все, що завгодно». Габріель гавкає.

— А якби це була мама? Бастьєн знає, що це низький удар, але він не буде вибачатися за те, що захистив свою пару. «Якби хтось зробив з нею те, що Гаррік зробив із Селен?»

«Це інше». Він відмахується від запитання: «Ми з твоєю матір’ю — доля».

«Точно так». — каже Бастьєн, дивлячись на Альфу.

В очах Габріеля мерехтить розуміння, і він повільно здувається, напруга потроху сочується з його м’язів. — Але вона...

— Вона втратила свого вовка, пам’ятаєш? Спочатку Бастьєн не зрозумів, чому Селена не відчуває шлюбного зв’язку. Це стало зрозуміло лише тоді, коли він дізнався про її вовка. Звичайно, вона не могла цього відчути, вона втратила саму суть свого єства.

«О, синку», — Габріель стискає плече Бастьєна зі щирим болем у голосі. — Вибачте. Його син киває на знак підтвердження, але не може змусити себе зустрітися поглядом зі старшим. — Що ти збираєшся робити?

«Я збираюся запропонувати їй вихід». Бастьєн зітхає: «Ми проведемо її через перехідний період, і коли вона буде готова стати на власні ноги, вона зможе вирішити, чи хоче вона залишитися». Він проводить рукою по волоссю: «Я ще не розмовляв з нею, але думаю, що три роки — це добре».

— Ви впевнені? — тихо запитує Габріель.

Бастьєн рішуче киває.

Обличчя Габріеля стягується в гримасу. «Якщо це так, я б тримав твою вовчицю на повідку дуже міцно. Не вимагай її повністю, поки не дізнаєшся, чи відбудеться церемонія відмови». Він радить. «Якщо він помітить її, ти ніколи не зможеш її відпустити».

POV Селена

Незнайомець дивиться на мене в дзеркало. У неї мої очі, мої повні губи та довге шовковисте волосся; але я не можу знайти себе в ній.

Минув місяць після моєї втечі, і хоча я все ще дуже худий, западини в моїх кістках почали трохи заповнюватися. Моя шкіра більше не має яскраво-сірого відтінку та вкрита синцями — хоча вона все ще дуже бліда — і хоча я все ще сумую за Луною, свобода повернула моїм очам світло.

Бастьєн стоїть позаду мене, пригнічуючи моє маленьке тіло, і він також вивчає моє відображення. Я все ще не могла підпустити нікого до себе, тому саме він допоміг мені одягнути весільну сукню для останньої примірки. Довга сукня ідеальна, але я більше почуваюся дитиною, яка грається в одягання, ніж нареченою.

Я не думаю, що Бастьєн радий одружитися зі мною. Він ніколи цього не казав, і, хоча він був поруч зі мною під час кожного зриву та панічної атаки без запитань чи скарг, він, безсумнівно, віддалений, коли ми наодинці.

На жаль, я так повністю покладався на нього, що його стриманість стає справді сумною.

Мені не подобається таке відчуття. Прив'язуватися до нього - до будь-кого - небезпечно.

Я повільно дізнаюся про зграю та все, що я пропустив за останні вісім років завдяки поєднанню формальних уроків і підслуховування. Я проводжу багато часу, притиснувши вухо до стін і дверей, хоча моїх навичок скритності бракує. Бастьєн кілька разів ловив мене на цьому, але, на щастя, здається, він вважає це радше смішним, ніж дратуючим.

Саме завдяки одному з таких сеансів підслуховування я дізнався про Арабеллу. Мабуть, до того, як я з’явився, Бастьєн планував взяти собі в пару вовчицю на ім’я Арабелла Вінтерс. Здається, указ Габріеля змусив їх розірвати заручини, і я не можу заперечувати, що це має сенс. Закоханість у когось іншого, безсумнівно, пояснила б дистанцію Бастьєна.

Теплі руки обіймають мою талію, повертаючи мене в сьогодення."Про що ти думаєш?"

Я зустрічаю його сріблястий погляд у дзеркалі, притуляючись спиною до його грудей. «Нічого важливого».

«Хмм, — його гуркітливе «привіт гам» вібрує на моєму спині, — тоді чому б не сказати мені?»

«Я думав про одруження». я визнаю. «Наш шлюб».

Бастьєн хмуриться, опускаючи голову — мабуть, у роздумах. Коли він знову піднімає його, він лаконічно киває: «Я давно хотів поговорити з тобою про це».

Мій живіт падає. "Про що?"

«Наш шлюбний договір». Він пояснює, відриваючись від мене: «Ти знаєш, що таке церемонія відмови?»

Я невпевнено хитаю головою.

«Це ритуал, якому піддаються подружжя, які бажають розірвати шлюб». Бастьєн дістає пачку паперу з нагрудної кишені свого викинутого піджака: «Враховуючи наші... унікальні обставини, я подумав, що положення про відмову може бути доречним».

Він простягає мені документ; наш шлюбний договір. Переглядаю вміст, натикаючись на незнайомі слова. — Отже, — повільно резюмую я, — ми будемо одружені три роки, а потім вирішимо, відмовлятися чи ні?