Глава 107 Сто сьома
За чверть до п’ятої ранку Ксандар лежав на ліжку біля своєї подруги, вдихаючи її запах і гладячи її руку, коли раптом почув її тихий стогін. Його тіло підскочило зі стільця, і він трохи наблизився до її обличчя, коли вимовив: «Дитино. Крихітко, ти не спиш? Ти мене чуєш?»
Пальці Люсіанни злегка ворухнулися в руці Ксандара, і її повіки на мить притиснулися, перш ніж розкритися наполовину, щоб відкрити ці приголомшені чорні кулі. Її сухі губи розтулилися, коли вона пробурмотіла: «Ксандар».
Очі Ксандара сльозилися від полегшення й радості. «Дитино. О, богиня. ти в порядку Ти в порядку». Він поцілував її в губи, і вона відповіла, хоч і дуже слабко.