Розділ 5

Повернувшись з аеропорту, Колтон виявив, що його гаманця немає. Це має бути дитина в аеропорту. «Він єдина людина, з якою я спілкувався», — подумав він.

Ніколь миттєво роздратувала егоїстичні зауваження чоловіка. Насилу стримуючи свій гнів, вона пояснила: «Ви самі впустили свій гаманець, і я досить добра, щоб подзвонити вам, щоб повернути його вам».

— Доставте його до готелю Central Pavilion, інакше ви постраждаєте від наслідків, — холодним голосом сказав Колтон, перш ніж одразу покласти трубку. Він не хотів говорити такій жінці нічого більше, ніж потрібно, але в його гаманці було кілька досить важливих карток, і перевипустити їх було б клопотом.

Ніколь ледь не збожеволіла, коли почула сигнал відключення по телефону. Який біс! Як він міг мені наказувати, ніби мав на це право?! Вона стиснула в руці гаманець, бажаючи просто викинути його в унітаз і злити воду. Проте вона силоміць стримувала це бажання, не бажаючи накликати на себе зайвого клопоту, бо щойно повернулася з-за кордону. Поклавши посвідчення особи в руці Гейден назад у гаманець, вона стурбовано запитала: «Ти торкався ще чогось у гаманці?»

Гейден виглядав абсолютно невинним і нешкідливим зі своїми чорними круглими очима. "Ні. Все, що я зробив, це подивився на його посвідчення особи".

Ніколь, кивнувши, засунула гаманець у свою сумочку, перш ніж дістати мобільний телефон, щоб замовити їжу на винос для Hay den. Дивлячись на свого сина, вона з усією серйозністю сказала: «Завдяки тобі, Гейден, я маю піти з дому через деякий час і повернуся лише через три години. Чи можеш ти впоратися сам?» Дорога туди й назад до готелю Central Pavilion тривала б дві години. Враховуючи час, який вона проведе в готелі, їй знадобиться близько трьох годин, перш ніж вона повернеться.

«Так, можу». Гейден кивнув із відтінком рішучості в очах.

Ніколь наказала: «Тоді, Гейден, просто йди до своєї кімнати спати, якщо хочеш після обіду. Я прибрала твою кімнату». Який поганий рік для мене, я потрапив у стільки проблем, щойно повернувся.

Гейден слухняно кивнула, відповідаючи дитячим голосом: «Так, я зрозумів, мамо. Просто йди, інакше буде пізно, коли ти повернешся».

Чомусь Ніколь відчула, що Гейден дуже хоче, щоб вона пішла. Ймовірно, це лише моя уява…

Тим часом у готелі Central Pavilion група людей вела жваву розмову, коли один із них раптом пригадав щось і сказав: «Якщо мені не зраджує пам’ять, Gardner Corporation збирається співпрацювати з місіс. Ліза з F&M Apparel була б вишенькою на торті? обов'язково зміцнить свої позиції як провідного підприємства в розширенні модного ринку».

Колтон незворушно відповів: «Мм-мм».

«Хіба не сказано, що пані Ліза прибуде сьогодні в країну? Вам вдалося її зустріти?»

Почувши запитання, Колтон перевів погляд на Квіні, яка була поруч.

Квіні вважала, що це нічого важливого, тому вона не очікувала, що цю тему порушуватимуть. Не маючи іншого вибору, вона сказала з натягнутою посмішкою: «Ні, я не робила. Щось прийшло, тож я втратила можливість».

Голос Колтона раптом став холодним. — Що сталося?

Приголомшена холодними очима чоловіка, Квіні довго мугикала й мугикала, перш ніж вимовити: «Ну, ти випадково був сьогодні в тому самому рейсі, тож…»

Проте Колтон завжди суворо ставився до питань, пов’язаних із бізнесом, і приватні справи окремо. «Ти сам попросився на роботу помічника, а тепер навіть не здатний на щось таке просте, як підібрати когось».

Куїні відчула дещо боляче. "Я просто подумав, що ти..."

Колтон перебив її, перш ніж вона встигла закінчити речення. «Як помічника, ваш основний професійний обов’язок — відокремлювати робочі справи від приватних!»

Стримуючи бажання відповісти, Квіні низько опустила голову й щосили стиснула руки, не наважуючись говорити.

Але Колтон не шкодував своїх почуттів. — Тепер, коли ти став помічником, ти маєш виконувати свій обов’язок.

«Зрозуміло…» — пошепки відповіла Квіні.

Проте вираз Колтона все ще був дещо холодним. Поклавши тонкі пальці на стіл, він продовжив: «Щорічна вечеря F&M Apparel відбудеться в готелі Crown через півмісяця. Тобі краще не зіпсувати це».

Тим часом Ніколь приїхала вниз до готелю на таксі. Оплативши проїзд у таксі та вийшовши з таксі, вона зайшла у хол готелю й подзвонила пихатому чоловікові.

Минуло цілу вічність, перш ніж нарешті відповіли на телефонний дзвінок. «Я прибула до готелю Central Pavillion. Будь ласка, зійдіть, щоб забрати свій гаманець, або я залишу його на стійці реєстрації готелю», — швидко сказала Ніколь, побоюючись, що чоловік знову може подумати, що вона задумує на нього.

«Принесіть це нагору, до кімнати 816», — сказав Колтон, перш ніж одразу покласти трубку.

Наберіться терпіння! Ніколь щосили стискала в руці мобільний телефон. Я маю терпіти! Тепер, коли я прибув до готелю, справа буде закінчена, коли я поверну гаманець цьому хлопцю!

Піднявшись на ліфті на восьмий поверх, вона швидко знайшла кімнату 816. Завдяки своїм хорошим манерам вона постукала в двері, не відчиняла двері й не заходила, доки не почула голос із кімнати: «Заходь». всередині.

У кімнаті було з десяток чоловіків і жінок, але Ніколь помітила Колтона, який сидів навпроти неї . Одягнений у костюм і пару шкіряних черевиків, він сидів прямо, одразу привертаючи її погляд своєю владною присутністю. Що ж, цей виродок погано вихований і владний, але його зовнішність і манера поведінки справді нестандартні...

Раптом пронизливий крик вирвав її із задуму. «Чого ти тут, Ніколь?!»

Побачивши Квіні поруч з Колтоном, Ніколь на мить була вкрай здивована…