Розділ 3

З першого погляду можна було зрозуміти, що з цим чоловіком не можна було зв’язуватися, оскільки він мав владу. Та все ж Ніколь випрямила спину й зробила крок уперед, перегородивши йому шлях. "Гей, ти! Це ти знущався над моїм сином?" Оскільки чоловік був дуже високим, вона досягала лише висоти його плечей, незважаючи на те, що стояла на високих підборах, через що вона почувалася дещо слабшою.

Почувши голос Ніколь, Колтон обернувся, щоб поглянути на неї. Жінка мала сліпучі риси, але на її обличчі завбільшки з долоню була написана лють. Високо піднявши своє маленьке підборіддя, вона виглядала дикою й незговірливою. Однак Колтон трохи замислився, коли відчув на ній ледь помітний запах. Цей аромат... він якось знайомий...

Раптом дитячий ридаючий голос вирвав його із задумів. — Мамо, це був він!

В очах Колтона, глибоких і бездонних, як замерзла водойма, спалахнув спалах презирства, коли він побачив хлопчика, який чіплявся за штанину Ніколь. Сучасні жінки стають хитрішими одна від одної в трюках, щоб наблизитися до мене. Подумати, що ця жінка здатна знайти дитину, яка так схожа на мене! Якби я не був упевнений, що Квіні — єдина жінка, якої я коли-небудь торкався, я б запідозрив, що він мій син…

— Вибачтеся перед моїм сином, містере! — запитала Ніколь, високо піднявши голову, намагаючись не виглядати боязкою. — Вам не соромно знущатися над такою маленькою дитиною, як дорослий чоловік?

Очі Колтона злегка звузилися; його голос був глибокий і лагідний, як бочка добре витриманого вина. — Хіба він не сказав тобі, що зробив?

Природно, Ніколь стала на бік сина. — Скажи мені тоді, що зробив мій син, щоб ти так знущався над ним?

Колтон холодно пирхнув, перш ніж підняти ногу. — Тепер ти розумієш?

Ніколь дивилася на неймовірно довгі ноги чоловіка, поки не помітила вологу пляму на подолі його штанини. Чи може це бути… У її кишках виникло погане відчуття. Коли вона підняла сина з ніг, її горло трохи пересохло. — Що ти зробив?

Гейден ображено відповів: "Нічого. Я просто випадково помочився на нього, тому він хотів мене вдарити".

Гнів Ніколь, яка спочатку була надзвичайною, одразу зник, і вона збентежено потерла носа. Чи не пізно мені зараз почати вибачатися? Чому цей маленький пройдисвіт не сказав мені про це раніше, зробивши щось не так? «Вибачте», — вибачливо сказала вона, повністю змінивши своє ставлення, дивлячись на штанини чоловіка. Одяг цього чоловіка був без марок, але лише з тканини вона зрозуміла, що він, мабуть, дуже дорогий. «Я компенсую тобі за…»

Колтон ненавидів такий огидний і услужливий спосіб балакати з кимось. Він холодно перебив Ніколь, сказавши: «Тільки керуй своєю дитиною, щоб вона не називала жодного чоловіка, з яким зустрінеться, «татом». Такий спосіб балакати з кимось справді старомодний … — Він замовк на мить, перш ніж продовжити холодним, як глибока водойма, голосом, який існував 1000 років, — Ти нічим не компенсуєш мій одяг. ." З цими словами він пішов геть.

Балакати з кимось? Я ніяк не можу компенсувати його одяг? Ніколь тремтіла вся від люті. Просто який він чоловік? Що ж, я визнаю, що цей хлопець незрівнянно гарний, але він не настільки чарівний, щоб жінки кидалися на нього відразу, чи не так? Хоча її син був неправий у цій справі, вона не могла не зневажати цього чоловіка за його зухвалу манеру говорити та пихаті манери. Який невихований, неотесаний вискочка! Яка трата такої гарної зовнішності!

«Мама». Гейден підвів голову з образливим виразом в очах.

Побачивши, як виглядає її син, Ніколь не знайшла в собі сили його вилаяти. Вона вщипнула його за ніжну щоку, спитавши: «Ти щойно назвав його «татом»?»

— Так, — пригнічено пробурмотів Гейден.

Натяк на безпорадність промайнув на обличчі Ніколь, коли вона почула відповідь Хайдена. "Хіба я не показувала тобі фото твого тата? Твій тато придурок!" Вона ніколи не приховувала від нього походження Хейдена, і вона показувала йому фотографії Джозефа, але він ніколи їй не вірив. Щоразу, коли вона показувала йому фотографію Джозефа, він відповідав: «Мій тато не був би таким потворним! Я такий гарний, тож мій тато теж має бути гарним».

Ніколь втратила дар мови. Джозеф був розбійником, але аж ніяк не був потворним.

Піднявши своє маленьке обличчя, Хайден уперто відповів: «Це неможливо! Мамо, ти не думаєш, що цей хлопець зараз мій тато? Ми абсолютно схожі!»