14 лютого, у День Святого Валентина, 31-річна Мадлен Джент програла боротьбу з раком.
У кімнаті лікарні SereneCare у Вентрополісі повітря було наповнене сильним запахом дезінфікуючого засобу.
[Зак, сьогодні лікар вставив мені болючу голку для діалізу.]
[Я на порозі смерті. Чи не могли б ви приділити хвилину відвідати мене?]
[Будь ласка, Зак…]
Мадлен слабко повернула голову й глянула на текстові повідомлення на телефоні. Незважаючи на надсилання кількох повідомлень, вони, здавалося, зникли в повітрі. Зак Джардін не відповів на жодне з них.
З тильної сторони її долоні звисали краплі, обличчя було бліде, а тіло змарніле, із запалими очима. Рак спустошив її кінцівки, спричинивши їх погіршення. Вона була абсолютно нерухома, не могла виконувати навіть найпростіших завдань. Медсестра, призначена доглядати за нею, не з’являлася майже два тижні, посилаючись на те, що подальше лікування непотрібне.
Мадлен не могла терпіти біль чи труднощі, але на пізніх стадіях раку їй доводилося терпіти щоденні муки. Єдине, що тримало її, це кохання до Зака. Однак , коли її безмежна любов до нього зникла, у неї не залишилося нічого, крім скелетної фігури, просто оболонки її колишнього «я».
Мадлен вимкнула телефон і мовчки чекала обіймів смерті. Біль затуманив її свідомість, і серед гірких думок вона згадала вісім років, які присвятила тому, щоб бути вірною дружиною Зака. Вона вклала своє серце й душу в те, щоб стояти поруч із ним, лише для того, щоб опинитись у такому жалюгідному стані. Один за одним оточуючі покинули її, залишивши саму, знедолену та зраджену.
Мадлен не могла не думати, що Зак, мабуть, відчує найбільше полегшення після її смерті. Коли вона піде, він буде звільнений і більше не буде піддаватися погляду її огидного обличчя. Нарешті він міг задовольнити своє бажання повернути додому Сесілію Семфорд як дружину.
Вісім місяців тому, на день народження Зака, Мадлен сиділа на дивані, напружено чекаючи його повернення. Було далеко за другу годину ночі, і ретельно приготована страва на столі вже охолола . Замість Зака прибула його помічниця з угодою про розлучення. Помічник нерішуче передав новину, сказавши: «Мадам, містер Жарден не мав вибору. Корпорація Jardin — це величезне підприємство, якому потрібен спадкоємець».
Мадлен змусила блідо всміхнутися. Кілька років тому вона була вагітна, але через нещасний випадок народилася мертва дитина. Відтоді її матка була пошкоджена, через що вона не могла завагітніти.
Зак, якому зараз трохи за тридцять, справді потребував спадкоємця. Ось чому він хотів розлучитися з нею і шукати жінку, яка могла б народити дітей.
Мадлен відпустила помічника й тремтіла, набираючи номер Зака. Вона хотіла, щоб Зак особисто доносив новини. Дзвінок з’єднався, але замість Зака до неї долинув голос Сесилії. У цю мить звук голосу Сесілії викликав тупий біль у серці Маделін.
Після того, як вона поклала трубку, Мадлен помітила, що сміється над власним рахунком. Сміх пролунав кімнатою, змішуючись зі сльозами, які наверталися в її очах.
З тих пір, як її батько передав компанію Заку, йому знадобилося менше п'яти років, щоб піднятися на посаду генерального директора у відомому конгломераті у Вентрополісі. Зак став владною фігурою у світі бізнесу, впливаючи як законними, так і незаконними засобами. Своєю незаперечною харизмою він завжди привертав зграю красивих і чарівних жінок. Серед них Сесілія Семфорд найдовше залишалася поруч з ним.
Сесілія походила зі скромного сімейства і стала помічницею Зака відразу після закінчення коледжу. Її талант і методи були незаперечні. Зв’язок між Заком і Сесілією здавався призначеним, оскільки вони були найбільш сумісними спорідненими душами.
Якби не Мадлен на початку, Зак і Сесілія могли б бути разом набагато раніше, а не продовжувати таємні коханці протягом багатьох років.
Шлюб без кохання, безсумнівно, був сумною обставиною.
Мадлен неохоче підписала угоду про розлучення, отримала значну суму грошей і була назавжди вигнана з Вентрополіса. Вона ніколи не могла повернутися без дозволу Зака. Лише через тиждень їй поставили жахливий діагноз: рак на пізній стадії.
БУМ!
Це був День Святого Валентина, і яскраві феєрверки освітлювали нічне небо на вулиці, кидаючи чарівне сяйво.
Мадлен прокинулася від мрій, її втомлені очі повільно розплющилися. Вона перевела погляд на вікно, і в одну мить її бліде обличчя завмерло.
На колосальному світлодіодному екрані Зак стояв високим, одягнений у витончений чорний костюм. Його худа фігура випромінювала владну присутність, випромінюючи відчутність і аристократизм. Його обличчя, якщо побачити зблизька, було вражаючим і захоплювало дух. У його крижаній поведінці був непохитний страх, який личить владній людині.
На екрані Зак тримав однією рукою хлопчика приблизно п’яти чи шести років, а іншою рукою обіймав Сесілію. Дитина була разюче схожа на Зака.
« Містере Джардін, це ваша дитина з міс Семфорд?» запитав голос.
« Міс Семфорд виглядає просто приголомшливо. Після всіх цих років очікування, можемо ми знати дату вашого весілля?» — почувся інший голос.
Сесілія підняла голову з обіймів Зака, її приємна та чарівна посмішка з гордістю демонструвала каблучку з діамантом на своїй ніжній руці. «З цього дня звертайтеся до мене, будь ласка, місіс Жардін! Ми офіційно одружилися", - оголосила вона.
Мадлен заплющила очі, і нарешті сльози потекли по її обличчю. «Зак Джардін, я шкодую про це! Якби я тебе не любив! Якби я міг почати все спочатку, я… я б ніколи не закохався в тебе знову!»
Надворі граціозно почали спускатися важкі сніжинки, що гармоніювали з дзвінким феєрверком. Сліпуча вистава малювала блискуче видовище на обличчі Маделін, відображення мерехтіло в її очах, наповнених слізьми.
У той день, коли Зак і Сесілія обмінялися обітницями, дух Мадлен ослаб і зник у ефірному царстві, покинувши світ смертних.
