Розділ 5 Чому вона тут
На місці конкурсу дизайнерів Делія в розкішному ансамблі прогулювалася залом, випромінюючи впевненість і бадьорість. Її присутність привернула увагу багатьох.
Усвідомлюючи її потенційну перемогу, навколо неї юрмилися знайомі, прагнучи залицятися.
Ні для кого не було секретом, що Лаура, видатна фігура у світі модного дизайну, мала на увазі, що головний приз конкурсу майже напевно призначався Делії. Перемога не тільки підтвердила б її талант, але й забезпечила б їй помітне становище в модному підрозділі Edwards Group.
«Міс Едвардс, ви абсолютно сяюча сьогодні! Напевно, цей вишуканий наряд — ваше творіння?»
«Справді, чуття міс Едвардс до дизайну є прекрасним відлунням спадщини її матері, справді захоплююче. Навіть її повсякденне вбрання вирізняло її. Я не сумніваюся, що її сьогоднішній виступ залишить нас усіх зачарованим».
Делія гордо підняла голову. Вона з нетерпінням чекала ревнивих поглядів, які супроводжуватимуть її очікуваний тріумф. «Дякую, для мене велика честь. Наставництво моєї матері було неоціненним».
Поруч з усмішкою слухала Лора, її серце переповнювалося гордістю. «Це теж твій вроджений талант, Деліє. Без нього навіть найкраще наставництво було б невдалим».
«До речі, місіс Едвардс , я чув, що ваша друга донька також братиме участь у конкурсі. Чому ми її ще не бачили?» запитав хтось.
Поведінка Лаури стала жорсткішою, і вона різко відповіла: «У мене лише одна дочка, Делія. Кого ви маєте на увазі?»
Натовп замовк. Хоча справжня дочка родини Едвардсів не була публічно визнана, поширювалися чутки. Удаване невігластво Лаури здивувало всіх.
Лора насупила брови, в її голосі прозвучала презирство. «Ви, мабуть, помиляєтеся. Ви говорите про ту дівчину, яка навіть не може намалювати простий малюнок? Їй не місце на цьому конкурсі».
Натовп обмінявся поглядами, об’єднавши різке звільнення Лаури як відверте заперечення її власної плоті та крові, віддаючи перевагу своїй прийомній дочці як спадкоємиці.
Проте їм було байдуже, кому це звання. Їм просто потрібно було знати, ким дорожить родина Едвардсів.
«Я чув, що JE має з’явитися на сьогоднішньому заході. Будучи суддею, ви, мабуть, щось чули про це, місіс Едвардс?»
"Почекай, JE буде тут?" Брови Лаури піднялися вгору, її голос був з подивом, коли вона обговорювала несподівані новини. Думка про те, що JE буде присутній, глибоко в ній викликала хвилювання.
Її дизайнерська фірма натрапила на складний проект, але присутність JE могла легко залучити ентузіастів.
— Місіс Едвардс, ви не знали?
Відновивши рівновагу, Лаура відповіла з милостивою посмішкою: «Ну, я справді не повинна говорити».
Її відповідь була тактовною, вміло маскуючи її необізнаність, водночас натякаючи, що вона була посвячена в секрети, які не могла розголошувати через обмеження конфіденційності.
«Місіс Едвардс, якщо буде можливість, ми будемо раді, щоб ви познайомили нас із JE!»
— Звичайно, — приязно погодилася Лаура.
Невдовзі навколо Лаури зібрався жвавий натовп, який обмінювався дріб’язковими ніжностями.
Усі вони були керовані однаковими амбіціями — налагодити зв’язок зі світилом індустрії дизайну одягу через Лору.
Хвиля гордості нахлинула на Делію. Чим помітнішою ставала Лаура, тим більше вона, як її дочка, сяяла.
Якби Джуліанна випадково побачила, як вона насолоджується цим палаючим захопленням, обожнюваною, як королева, вона б просто палала від заздрості, чи не так?
Очі Делії раптом зірнули на знайомий силует.
Це була Джуліанна? Що вона тут робила? Вона приїхала подати інший проект на конкурс?