Розділ 5 Більше не терпіти

Вона тихо пирхнула й нахилилася, щоб прошепотіти на вухо Алексу.

«Не дивно, що Брендон не міг дочекатися, щоб опинитися всередині мене, тільки подивіться, у якому стані ви». Вона посміхнулася.

Алекс стиснула пальці в кулаки, відчайдушно намагаючись завадити Луні кинутися на Одрі та посилити це.

«Не просто стійте і беріть це, маленька сука повинна знати своє місце. Дозвольте мені дати їй урок, який вона не забуде». — сердито прогарчала Луна.

«Луна, ми не можемо, у неї ще немає вовка. Ви знаєте закони, це була б нечесна бійка, а покарання..

«До біса покарання, Алекс, дозволь мені її трохи вкусити, можливо, видалити одну з її кінцівок. Принаймні тоді в неї буде менше відростків, якими можна обвивати чужих товаришів, — злобно кинула вона, намагаючись кинутися вперед.

Алекс міцно заплющила очі, стиснула щелепи й відбивалася від свого вовка, коли Одрі захихотіла.

"Аууу, що сталося? Твій маленький вовчик злий?"

Алекс не знадобилося багато часу, щоб відновити контроль, її вовк шмигнув, впав у куток і загрозливо гарчав. Незабаром лють її вовка вщухла і запала тиша. Алекс розплющила очі, щоб крижаним поглядом поглянути на сестру.

«Що ти думаєш, Одрі? Ти спав з її спорідненою душею, тією, яка була задумана як наша ідеальна пара! Я знаю, ти ненавидиш мене, але це було непотрібно». — нарешті відповіла Алекс зі спокійним і врівноваженим обличчям.

Одрі спохмурніла, перш ніж її очі потемніли, а обличчя спотворилося в потворній масці злісного гніву.

«Непотрібно? Думаю, насправді це було дуже потрібно. Хоча б для того, щоб довести, що я завжди буду кращим за тебе. Ти ходиш тут, думаючи, що ти маленька міс ідеальна. Запам’ятай мої слова, Алекс, я подбаю про те, щоб ти був нікчемою і не мав нічого, доки закінчу. Мені набридло жити у твоїй тіні». Вона люто прошипіла.

"Алекс! Що це означає?! Чому ти був на вулиці так пізно?!" Пролунав слизький, нудотно-солодкий голос.

Кассандра, мачуха Алекса, вийшла з вітальні разом із батьком Алекса позаду.

Алекс неохоче відірвала погляд від зведеної сестри і зосередила свою увагу на Кассандри. Деякий час вони дивилися одне на одного, а Одрі підійшла до матері й зарозуміло нахилила голову, знову повернувшись обличчям до Алекса.

«Мені потрібно було очистити голову». Нарешті Алекс відповіла категорично, почуваючись на виставці, на якій уся увага прикута до неї.

«О, але твоя сукня прийшла! Яка мила!» Кассандра похнюпилася з отруйною посмішкою на обличчі.

— Мене дивує, що ти не поспішив показати батькам, перш ніж зник уночі, роблячи бог знає що. Вона легковажно продовжувала, її очі були повні злоби.

Перш ніж Алекс змогла зупинитися, вона помітила, що голосно пирхає.

«Батьки? Я думаю, ви помиляєтеся... чи не ви маєте на увазі батьків? Моя мати давно померла, і ви не годні розділити цю честь з її пам'яттю». — недбало відповів Алекс.

Кассандра видихнула й прикрила рот, повернувшись до батька Алекса з нажаханим і скривдженим виразом.

«Невдячна корівка! Як ти можеш так розмовляти з мачухою?!» — захрипів батько Алекса.

«Тому що вона така мачуха, про яку ви читаєте в казках. Вона не заслуговує тут місця». Олексій відповів просто.

Їй набрид цей вимушений маскарад щасливої родини. Передбачалося, що сім’я буде теплою та привабливою з відчуттям комфорту та безпеки, а не холодною та неприязною з необхідністю постійно стежити за спиною без підтримки.

Її батько сердито накинувся на стіну поруч із собою, коли він почав просуватися до Алекс, гарчачи застережливо.

Одрі кинулася до нього й схопила його за руку, лукаво посміхнувшись у бік Алекса, удаючи спробу зупинити його.

"Тату! Будь ласка! Заспокойся! Не гнівайся! Все добре, ми звикли до всіх коментарів, які вона кидає на нас". — скиглила Одрі.

Алекс люто дивився на тріо, коли Кассандра приєдналася до своєї дочки у жалюгідному акті турботи про членів сім’ї. Як її батько міг не розгледіти цю шараду?!

Коли Кассандра розтирала заспокійливі кола на спині свого батька, вона знову зосередила свою увагу на Алексі.

«Будь ласка, Алекс, ти знаєш, що здоров’я твого батька погане. Давай не будемо запускати ще один епізод із твоєю непотрібною гидотою, хм?» — благала вона нудотно-солодким голосом.

Але Алекс не пропустив усмішку, яка танцювала на її губах.

«Тобі варто добре подивитись на поведінку своєї сестри, Алекс. Можливо, ти справді навчишся поводитися правильно!» — гаркнув батько Алекса.

"Чого навчитися?" Алекс засміявся з недовірою: «Навчись спокушати і спати з партнером іншої жінки? Можливо. Здавалося, у неї був талант для цього, коли вона трахала мого друга у своїй кімнаті нагорі!»

Її слова зависли в повітрі, перш ніж з боку батька вирвався лютий рев.

«Як ти смієш так говорити про свою сестру?! Немає шансів, щоб вона зробила такий підлий вчинок!»

"Сестро? Чи ти, батьку, з глузду з'їхав? Моя мати тільки одну дитину народила". Алекс усміхнулася, зневажливо перевівши погляд на Кассандру й Одрі.

«Ви знаєте щось? Є популярне прислів’я, чи не так? Ну, що це було… Ах, так! «Яблуко не падає далеко від дерева». Воно ідеально підходить і Кассандри, і Одрі, чи не так? Її мати спокусила мого батька й розбила серце його подружжя, а тепер її дочка прагне зробити те саме. Справді іронічно, чи не так?» — люто продовжувала Алекс із презирством на обличчі.

У коридорі запала холодна тиша, її батько, Кассандра й Одрі завмерли в шоці від слів, які вона вимовила.

Роками Алекс мовчала, і тепер, коли її життя мало кардинально змінитися, більше не було потреби прикидатися.