Глава 2 Розбите серце

Як я можу не знати обличчя жінки, яка, як моя невістка казала мені занадто багато разів, щоб порахувати, є першим і справжнім коханням Ліама?

Ревнощі, яких я ніколи раніше не відчував, охоплюють мене, і я відчуваю, як моє серце стискається, коли я дивлюся, як вони двоє сміються з чогось, що вона сказала.

«О... Боже мій, цей брехливий, бездушний, злий, шахрайський виродок!» — кажу собі під ніс із затуманеними очима, мої груди ще більше стискаються, поки не здається, що я не можу дихати.

Нарешті дивна поведінка Ліама має сенс. Його колишня повернулася через стільки років, і він хоче викинути мене, як пару старих черевиків через неї.

Хімія між ними очевидна, як білий день, і, спостерігаючи за ними, я розумію, що за всі роки нашого шлюбу він ніколи так щиро не сміявся з того, що я сказала.

«О, будь ласка! Не дивуйся. Ти думав, що такий красивий і багатий хлопець, як мій брат, залишиться з кимось, як ти, до кінця свого життя? Це було лише питанням часу». «Моя невістка, — каже Олівія, закочуючи очі, злісно дивлячись на мене.

Я не слухаю те, що говорить Олівія, тому що я надто зайнятий, намагаючись зрозуміти те, що я бачу, і події, що відбулися раніше цього вечора до того, як я прийшов сюди на вечерю.

Побачити, як Ліам увійшов у ресторан, а його колишня нависла над ним, наче це найприродніше в світі, — це найгірше, що він міг зробити зі мною після того, як розбив моє серце на шматки.

Я помічаю ту саму мить, коли він бачить мене за столом із його матір’ю та сестрою. Він точно не знає, що ми тут будемо, і виглядає враженим, коли бачить нас, але майже відразу приходить у себе.

Потім він веде свою колишню до столу в іншому кінці кімнати, тримаючи руки на її спині, як справжній джентльмен.

Бачачи, як він так чудово поводиться з нею, коли він навіть не любить виходити зі мною на публіку, часто викликає відчуття, ніби в нього встромили списа.

Стіл, очевидно, зарезервований для них. Коли вона сідає, він підкрадає до нашого столу.

«У що ти зараз граєшся, Олівія?» Він міцно запитує свою сестру, нахиляючись, щоб прийняти поцілунок, який пропонує мати. Роблячи це, він ретельно уникає моїх очей.

«Я не знаю, про що ти говориш. У будь-якому випадку, вітаю тебе з днем народження». Олівія відповідає, граючи скромно, але вона не може приховати пустощів у своєму голосі чи поведінці.

Тоді я складаю два і два разом і розумію, що саме вона, мабуть, змінила місце, яке я вибрав, на це, якимось чином знаючи, що Ліам збирався прийти туди зі своєю колишньою, яка є її найкращим другом.

Олівія зробила б усе, щоб заподіяти мені біль і нагадати, що я не з них. Так було завжди. Цікаво, як довго Ліам зустрічався зі своєю колишньою, коли вони обоє сміялися за моєю спиною з того, яка я довірлива.

«Добрий вечір, місіс Тернер. Добрий вечір, Олівія. Привіт вам». Лунає жіночий голос. Останнє речення спрямоване на мене.

Не дивлячись, я знаю, що до нашого столу підійшов колишній Ліама. Я спостерігаю, як щаслива посмішка прикрашає обличчя Олівії та її матері, коли вони її бачать.

Вони обидва міцно обіймають її, і я відчуваю, як моє горло закривається, дивлячись на них. За всі роки, відколи я їх знаю, мене ніколи не обіймала жодна жінка. Насправді вони зазвичай роблять усе можливе, щоб уникати мене або створювати мені проблеми.

Зараз три жінки схвильовано шепочуться між собою, виключаючи мене й змушуючи почуватися непотрібним шматком сміття серед них. Мої очі зустрічаються з Ліамом, і я бачу, що він дивиться на мене з роздумом.

Проте він нічого не каже. Самотність і смуток, яких я ніколи раніше не знав, вражають мене, і в горлі стає величезний клубок.

Мене ніколи не будуть любити чи поважати в цій родині, особливо тепер, коли ця жінка повернулася в їх життя. Я знаю це так само добре, як знаю своє ім'я.

Не в змозі дивитися на них ні секунди довше, я різко встаю, бурмочучи вибачення, і виходжу з-за столу, щоб вийти на вулицю, не те, щоб хтось, крім Ліама, помітив, що я йду.

Він не стежить за мною, і це теж добре. Мені потрібен ковток свіжого повітря подалі від нього та його родини.

Образ його надзвичайно красивої колишньої з її ідеальним світлим волоссям і дорогою сукнею, яка була низько розрізана, щоб відкрити її широке декольте, відмовляється виходити з моєї голови, коли я стою на вулиці на морозі, а моє волосся хвилюється навколо обличчя.

Це та жінка, яка йому подобається? Не дивно, що він не може змусити себе сподобатися мені, хоч би як сильно я намагався змусити його це зробити.

Раптом, коли двері ресторану відчиняються, я відчуваю запах дуже солодких і жіночних парфумів, і через секунду я чую її голос... голос жінки, якою мій чоловік все ще так сильно захоплений.