Розділ 5 Бабусині поради

Повернувшись із ванної, Стелла виявила, що її чоловік Маверік досі не прийшов. Вона вже поверталася до столу, коли помітила свого боса.

Вона привіталася з ним, але побачила, що в нього витягнуте обличчя.

Метью відповів просто: «Я тут, щоб зустрітися з діловим партнером».

"О, гаразд". Відчувши, що він не в настрої говорити, Стелла більше нічого не сказала.

Метью розвернувся й пішов, не оглядаючись.

Стелла повернулася до столу й глянула на годинник. Була вже сьома сорок. Маверік запізнився вже на тридцять хвилин.

Нахмурившись, вона взяла телефон і прочитала повідомлення, яке надіслала йому раніше.

Не було помилки в адресі та часі.

Чому його ще не було, коли він погодився приїхати? Невже він знову підняв її?

Яка була його угода? Невже він не хотів зустрічатися з жінкою, на якій був одружений? Він уже ненавидів її ще до їх зустрічі?

Оскільки її голова була наповнена кількома запитаннями, Стелла відчула дещо пригнічений характер.

Стейк, який вона їла, був м’яким у роті. З силою проковтнувши ковток, вона відклала ніж і вилку, а потім знову написала Маверіку.

«Гей, чому ти ще не прийшов? Що тебе тримає? Якщо сьогоднішній вечір тобі не зручний, давай домовимося про інший день і час».

В Олівера трохи заболіло серце, коли він побачив, що настрій Стелли зіпсувався.

Це змусило його ненавидіти Маверіка ще більше.

Глянувши келихом по столу, він сердито вилаявся: «Маверік такий дурень! Як він сміє двічі протистояти тобі в один і той же день? Ти заслуговуєш набагато кращого, Стелло. Я кажу, що ти з ним розлучаєшся!»

"Шшшш! Перестань підливати масла у вогонь!" Джульєтта замовкла його поглядом.

Олівер розчаровано похитав головою й стиснув губи, хоча йому так хотілося продовжувати лаятися.

Джульєтта повернулася до Стелли і тихим голосом заспокоїла її: «Не виглядай такою сумною, Стелло. Можливо, його щось утримує».

Оскільки вони з Олівером закохалися з першого погляду, вона вірила, що зі Стеллою та її чоловіком може статися справжнє кохання. Але вона також визнала, що спочатку це буде нелегко.

Стелла кивнула, нічого не сказавши.

Вона знову подивилася на телефон.

Маверік досі не відповів на її останнє повідомлення.

Чи тому, що він цього не бачив, чи тому, що зараз ігнорує її?

——

Намір Метью протистояти своїй дружині та її хлопцю було зупинено через раптову появу Стелли.

Виявилося, що вона також була там на обіді. Він чомусь не хотів, щоб Стелла знала, що у нього проблеми з шлюбом.

Метью попрямував до стоянки з таким виглядом, ніби він вибухне будь-якої миті. Він щойно сів у машину, коли телефон у нього в кишені задзижчав.

Він витягнув його й побачив, що дружина щойно написала йому повідомлення.

Його брови насупилися, щойно він прочитав повідомлення.

Вона була з глузду? Він щойно бачив, як вона цілується з іншим чоловіком на публіці, але вона все одно наважилася написати йому повідомлення, ніби їй не терпілося його побачити.

Яка претензійна жінка!

Метью прожив досить довго, щоб стикатися з різними жінками. Багато хто робив обурливі речі, але жодна з них не була близькою до того, що щойно зробила його дружина. Вона зробила його дуже хорошим до такої міри, що він майже втратив холоднокровність на публіці.

Він був такий роздратований.

Він відкинув телефон убік, увімкнув запалювання й віддалився.

Киплячи від люті, Метью вирушив у довгу поїздку по місту. Було вже дуже пізно, коли він прийшов додому.

Першою людиною, яку він побачив, коли зайшов у свій особняк, була його бабуся Люсія Кларк. Вона сиділа на дивані, нахмуривши брови.

"Де ти був? Дивись, скільки часу! Чому ти так пізно затримався?"

Перекинувши піджак через плече, Метью глянув на годинник, на який вказала бабуся, і зітхнув. "Бабуся, чого ти тут? Чи ти вже не повинна лягти в ліжко?"

— Ти смієш ставити мені такі запитання? Люсія ляснула по підлокітнику шкіряного дивана й кинула на нього пекучий погляд. «Дідусь Стелли сказав мені, що ти не забрав її з аеропорту. Де ти був, у біса? І чому ти мені збрехав? Тепер ти одружений чоловік. Як ти можеш бути таким безвідповідальним?»

В очах Метью промайнула нотка безпорадності.

«Бабуся». Метью недбало поклав пальто на диван і сів біля неї.

Трохи повагавшись, він розповів їй усе, що бачив сьогодні в аеропорту.

Нарешті він зітхнув і додав щирим тоном. «Бабусю, у мого батька було багато коханок, коли він був живий. Його любодійство призвело до мого народження. Навіть якщо всі бачать у мені спадкоємця роду, я все одно позашлюбний син».

— Метью... — тихо вигукнула Люсія, відчуваючи жаль.

Вона знала, через що він пройшов. Як завжди, вона пожаліла його.

Метью стиснув коліна, продовжуючи: «Ось чому я присягнувся не бути схожим на свого батька. Я маю намір залишатися вірним своїй дружині, і я очікую, що вона буде робити те саме. Я не зможу цього прийняти, якщо ми не будемо та сама сторінка».

Після того, як він закінчив говорити, запала хвилина мовчання.

Трохи подумавши, Люсія сказала: «Ти мене знаєш. Я нічого не роблю без належного розслідування. Я зробила це, перш ніж змусити тебе одружитися зі Стеллою. Вона не розпусна жінка. У всякому разі, вона первісна та чесна. має бути якесь непорозуміння».

Метью стиснув губи й нічого не сказав.

«Будь ласка, поки що не здавайтеся. Вам обом потрібно обговорити речі віч-на-віч», — запропонувала Люсія. «Оскільки ви двоє ніколи не зустрічалися, тобі варто витратити більше часу на те, щоб спочатку створити зв’язок. Не поспішай, добре?»

Метью не знав, що на це відповісти, тому змінив тему. «Вже пізно. Я попрошу водія відвезти вас додому. Не хвилюйтеся за мене».

Лючія хотіла натиснути, але, побачивши його запалі очі та втомлені зморшки на лобі, проковтнула слова.

Відправивши бабусю додому, Метью ліг на своє велике ліжко.

Він закрив очі. Але образ тих двох, які пристрасно цілувалися, продовжував спливати в його пам’яті. Він не міг позбутися цього, хоч як намагався. У цей момент він відчув порожнечу й оніміння.

Здавалося, цей шлюб не вийде. Можливо, настав час розлучитися.