Розділ 22 О, ні... не знову.
Ні... Ні в якому разі він не фліртує зі мною... Правда?
Я кашляю, відчуваючи, як шматок бутерброда застряг у горлі, тож роблю ковток кави, намагаючись позбутися неприємного відчуття й цього збентеження...
«Ну... я дозволю тобі насолодитися обідом.... Якщо тобі щось знадобиться, не соромся подзвонити мені, гаразд?» «Так, гаразд, дякую...» Я вимушено посміхаюся і відводжу очі, відчуваючи, як гарячі щоки. Я намагаюся їсти якомога швидше. Можливо, це спричинить у мене розлад травлення, який переслідуватиме мене решту дня, але мені дивно весь час бути під очима цього чоловіка... особливо коли ми зовсім незнайомі.