Розділ 16 Вино

Сідаючи за столик у кутку каюти, Деббі побачила темне оксамитове небо, всіяне діамантами. У супроводі звуків хвиль, що розбиваються об поверхню води, коли вона обідала вишуканими закусками, її настрій покращився. Порив холодного морського бризу подув і поцілував її шкіру. Як би їй не подобалося це відчуття, Деббі встала й щільно зачинила вікно. Усі вони поспішно вийшли з магазину одягу, не помітивши, що її обгортка залишилася позаду. На щастя, в каютах було опалення. Інакше їй доводилося думати про те, щоб пережити можливе обмороження.

Лише у супроводі своєї тіні Деббі чекала й чекала, балуючи себе смачною їжею. Жодного разу її не хвилювало, що вечірка не почалася. Боротися з нудьгою було просто.

Насолоджуючись перекусами, Деббі відчула, як у її горлі запекло. Вона пішла за напоєм і почула розмову про сім’ю Лу. Мабуть, з нетерпінням чекали приходу високоповажного гостя, без присутності якого ні свято не почалося б, ні човен не поплив би.