Розділ 16

Я заснув після того, як Кахір пішов, хоча цілу годину перекидався й дивувався, що він робив, де він був, і речі, які були занадто відвертими, щоб їх можна було переказати. Відчуття крижаної води на моєму обличчі вирвало мене зі сну без сновидінь.

«Боже, я видихнула, підскочивши, витираючи воду з обличчя, підходячи. «Що в біса?» Мої очі зосередилися на Фелісіті, яка тримала руку на талії та пляшку води в іншій руці. «Навіщо ти це зробила?» — гримнула Асена на дівчину.

Дивлячись на неї, я згадав Рену. Рена була невинним і нешкідливим вовчиком, який хотів лише захистити мене, але Фелісіте коштувала їй життя – життя мого єдиного друга у світі. Я хотів, щоб замість зцілення богиня наділила мене здатністю стріляти лазерами з очей. Ця сучка, що стоїть переді мною, заслуговувала на те, щоб її спалили дотла.