Розділ 6

Алісса подивилася Аврорі прямо в очі, її голосу було достатньо, щоб у будь-кого пробігли мурашки. «Вибачитися? За що саме я повинен вибачитися?»

У пам’яті Аврори ця дочка була справді розумною та красивою, коли була дитиною. Але чим більше вона дорослішала, тим потворнішою і дурнішою ставала. Але це був перший раз, коли вона побачила гостроту в очах Аліси, і була абсолютно здивована цією зміною в темпераменті.

« Скайлар». Аврора ковтнула слину й обернулася, щоб прошепотіти Скайлар: «Давайте забудемо про сьогоднішній день, гаразд? Якщо є шанс і вона злиться, я боюся…»

Хоча Скайлар не бажала, у неї не було іншого вибору, як відпустити цю справу.

Якщо Алісса справді збожеволіє і зробить якусь дурницю, чим розлютить родину Лоуренс, усі вони опиниться під загрозою. Скайлар уже втекла від своєї слизької віри з тим калікою буквально день тому, і вона точно не збиралася випробовувати свою долю вдруге.

Якби сім'я Лоуренса справді розлютилася, то як би вони могли підтримувати своє розкішне життя в цьому багатому будинку?

Побачивши, що її мати та зведена сестра приголомшено мовчать, Алісса повернулася, щоб піднятися до своєї кімнати та спакувати свої речі.

Вона жила в родині Мур понад 20 років, але з великою кількістю одягу та речей у своїй шафі вона завжди відчувала себе в гостях. Зрештою, це було не так, якби її мати брала відпустку у своєму напруженому графіку, щоб потішити свою зведену сестру та турбуватися з нею.

Коли вона спустилася з валізою вниз, хол уже був порожній. Аврори не було, щоб відправити її. Мабуть, їй уже досить.

Але Алісі було байдуже. Чим швидше вона втече з цього будинку, тим краще.

Однак, щойно вона подумала про двоюрідного брата Еммета, який чекав на неї біля передніх воріт, вона завагалася й пішла до задніх дверей, щоб вийти з вілли.

Хоча вона не знала, чому цей двоюрідний брат Еммета виявив до неї такий інтерес, вона точно знала одне, що їй слід триматися подалі від нього. Зрештою, розлютити такого чоловіка, як Еммет Лоуренс, було все одно, що поцілувати передсмертне бажання. Вона не могла вибратися звідти неушкодженою.

За вхідними воротами Еммет довго чекав, але не побачив, як Аліса вийшла. Його терпець закінчувався.

Якого біса вона так довго затримувалася?

Раптом у його пам’яті промайнула вчорашня папка, він злегка насупився. Ні в якому разі ця потворна жінка не зазнає знущань з боку власної родини, чи не так?

Як тільки ця ідея прийшла в голову, він не міг не торкнутися свого обличчя, по якому вона вдарила ляпаса, і холодно захропів. Та жінка була схожа на люту дику кішку. Здавалося, вона не з тих, кого можна легко знущатися.

Але навіть тоді він не зміг стерти неспокій у своєму серці.

« Ви хочете зайти, сер?»

З-за вагона пролунав ніжний голос. Еммет обернувся, щоб визирнути у вікно й побачив жінку з витонченими рисами обличчя, яка граціозно стояла біля машини.

Скайла була приголомшена, коли побачила його обличчя.

Вона бачила Алісу та чоловіка, які цілувалися в машині, вона не могла дивитися на обличчя чоловіка. Вона думала, що він може бути порядним, але вона не очікувала, що чоловік буде таким красивим і елегантним.

Як такий надзвичайний чоловік міг захопитися Аліссою, цією дурною й потворною кудишкою?

Можливо, все-таки Алісса кинулася до нього.

Однак, здавалося, вона мала рацію, вийшовши спробувати щастя.

Її думки не могли сховатися від очей Еммета.

Він посміхнувся. «Хто ти?»

« Я старша сестра Аліси. Ви можете називати мене Скайлар». Вона зовсім не заперечувала байдужість Еммета до неї.

Скайлар?

Тепер, коли Еммет згадав, у родині Мур було дві дочки. Крім Аліси, інша була його нареченою за дешеву ціну.

Більшість людей сказали б, що Скайлар була такою ж гарною, як квітка, що розпускається під сонцем, але насправді вона йому не подобалася . Потворна зовнішність Аліси була для нього більше приємною.

У нього не вистачило терпіння розмовляти з нею, і він запитав беземоційно: «Де Алісса?»

«Вона ха... Вона, можливо, все ще збирає речі у своїй кімнаті. Вона попросила мене спуститися і сказати тобі зайти всередину». Скайлар не хотіла упустити цю нагоду. Усі члени родини Лоуренса мали багатство та статус, не кажучи вже про те, що вони були неймовірно гарними.

Чітко бачучи її наміри, Емметт не міг стримати глузування.

Ця жінка дійсно дозволила б йому сидіти всередині?

Вона, мабуть, уже втекла!

Він навіть не потурбувався подивитись на Скайлар, просто зачинив вікно та поїхав прямо геть. Він мав час на фальшиві люб’язності.

У Скайлара не було можливості нічого сказати, коли він залишив її в пилу. Вона зустрічала стільки чоловіків у своєму житті, і всі вони завжди були закохані в її красу та клас.

Але ніколи до Скайлар ніхто не ставився так холодно. Її обличчя відразу посиніло від злості.

…

Аліса прямо повернулася в маленьку квартиру, яку вона орендувала.

Коли вона навчалася в коледжі, вона жила в шкільному гуртожитку, а згодом, коли закінчила навчатися на інтернатурі, винайняла квартиру подалі від рідного дому. Хоча кімната не була заповнена предметами розкоші, це, безперечно, був новий початок. І там не було такої порожнечі, як у тій пекельній норі.

Якби не Аврора, яка весь час затримувала Алісу в домі, щоб вона могла вийти заміж за сім’ю Лоуренса, вона б ніколи не ступила в цей дім.

У всякому разі, Еммет не був на віллі і не хотів її бачити. То в чому проблема, якщо вона хотіла залишитися нею?

Повернувшись у свій дім і розпакувавши деякі речі, був уже день. Вона знову швидко зібралася і планувала піти щось купити.

Вона жила у відомих нетрях Холстона з незручним транспортом і сумішшю добрих і злих людей.

Щойно вона звернула в провулок, як почула гучний удар.

Це був постріл?

Вона не встигла розрізнити ситуацію, як підвела очі і побачила білий фургон попереду, що нестримно мчить до неї, як скажений пес.

Його фара мерехтіла з її боку, і вона на мить завмерла від шоку. Лише коли він був за кілька дюймів від неї, вона нарешті кинулася вбік.

Проте фура на цьому не зупинилася. Двері раптом відчинилися, і зсередини вискочив високий чоловік.

Він схилив голову й покотився прямо до ніг Аліси.

Вона вже хотіла була відступити, але чоловік раптом підскочив і притис їй до скроні щось холодне. Приємний голос чоловіка був дещо знайомим: «Витягніть мене звідси, швидко».

Коли Алісса підняла очі й чітко побачила обличчя чоловіка, вона вражено вигукнула: «Джастін!»