Розділ 5

Слуга пішов і побачив, що до мене наближається Луна Грейс Міллер.

Здавалося, вона була в саду. Альфа Лукас і я чекали у вітальні. Трохи пізніше з’явилася Луна Грейс, втілення елегантності та потужності. Її присутність викликала гідність, а її бойова доблесть була широко відома й хвалена.

Спочатку вона не була задоволена тим, що я, жінка, у якої не було вовка, стала партнером для Адріана. Вона поводилася зі мною холодно і висловлювала своє розчарування вибором чоловіка. Але з часом я переміг її, і вона полюбила мене як свою невістку, а це означало, що я ненавидів вимовляти слова, які вимовив далі.

«Я хочу покинути зграю».

Шок пробіг по обличчю Луни, перш ніж вона стримала вираз своїх зовнішніх емоцій. — Що сталося, Наталя? — запитала вона з тривогою в голосі. "Він щось сказав? Він зробив тобі боляче?"

Перш ніж я встиг відповісти, Альфа Міллер перервав: «Я обіцяю, що він вибачиться перед вами сьогодні. Не робіть нічого поспішно».

Вони, здається, не розуміли, що Адріан ніколи не мав бажання бути зі мною. Насправді він неодноразово піднімав перед ними тему нашого розлучення. Він не збирався бути зі мною. Я міг припустити, що він робив те саме до нашого шлюбу. Іноді я думала, що станеться, якби він ніколи не погодився одружитися зі мною, якби я ніколи не спала з ним тієї ночі. Яким би було наше життя? Чи були б ми обоє щасливішими?

На знак згоди зі своїм чоловіком Луна Грейс кивнула.

Але я гірко їм усміхнувся. "Я завжди слухав вас обох. Це перший раз, коли я про щось просив. Дозвольте мені піти. Будь ласка. Мені та Адріану краще розлучитися".

Я хотіла розповісти їм про своїх дітей. Як їхні майбутні бабусі та дідусі, вони мали право знати. Але в мене не було вибору. Їхній син не був тим, на кого я більше не міг вірити. Мені було цілком зрозуміло, що він не хоче, щоб я народжувала дітей. Тому я не зміг скористатися шансом.

Намагаючись приховати свої емоції, я глибоко вдихнув.

У відповідь Луна Грейс перевела погляд на Альфу Лукаса.

Він похитав головою, а потім звернув увагу на мене. — А як щодо вашої родини? — запитав він, маючи на увазі мого прийомного батька, який був його гамою. «Ти маєш бути з ними».

Я похитав головою, боячись, що він зв’яжеться з моїм батьком. Він ніколи не дозволяв мені покинути зграю. Але я хотіла поїхати, потрібно було поїхати і виховувати дітей деінде.

«Я почну нове життя надворі», — відповів я.

— Як пройдисвіт? — запитав Альфа серйозним і стурбованим тоном.

Я кивнув. Все, що я знав про шахраїв, це те, що вони не належать до жодної зграї. Але мені тут нікого не було, і я мусив захищати своїх дітей, тож який у мене був вибір?

Альфа Лукас знову похитав головою, на його лобі з’явилися глибокі зморшки. — Будь ласка, подумайте, Наталю.

Мій розум повернувся до того часу, коли Адріан підписав документи. Якщо він не передумав, то чому б 1?

— Вибач, Альфа, я вирішила.

Зморшки на його обличчі стали глибшими, і він зітхнув зі смиренням. Він зробив усе, що в його силах, щоб привести свого сина до розуміння того, що я — його найкращий вибір, і я цінував усі його зусилля. Але Адріан був упертий, і тепер дійшло до цього.

Коли Альфа Лукас погодився задовольнити моє прохання, його очі почервоніли. Саме тоді до кімнати увійшов Адріан.

— Наталю! — гаркнув він.

Усі очі звернулися до нього, коли він підійшов і схопив мене за зап’ястя, потягнувши до себе. Моє тіло притиснулося до його твердих грудей, і приємний аромат його одеколону наповнив мій ніс.

Але вираз його обличчя був зовсім не приємним. — Ти зараз провокуєш моїх батьків проти мене? — звинувачувально посміхнувся він.