Глава 1

POV Наталії

Мрія здавалася такою реальною. У ньому я застогнала, коли він чуттєво поклав на мене руки, перервавши наш поцілунок. Його електризуючий дотик викликав у моїх жилах хвилі бажання. Він опустив голову, і його поцілунок погладив ніжне місце на моїй шиї. Я закрила очі, сподіваючись, що його прихильність триватиме.

Його дихання жадібно торкалося моєї мочки вуха, від чого по моєму спині пробігали мурашки. Але потім глибоким, холодним голосом він сказав: «Ніколи».

Я ахнув, і мої очі розплющилися. Я був один у кімнаті.

Минуло два роки, як я вийшла заміж за Адріана Міллера, майбутнього альфу Crystal Blood Pack. Протягом наших двох років разом я багато разів намагався завоювати його кохання, але не зміг. Він ще навіть не позначив мене, незважаючи на те, що я була його дружиною. І як перевертень, я не міг не хотіти, щоб мій альфа позначив мене своїм. Його також давно не було вдома, і я прагнула його дотиків.

Я важко зітхнув, повільно сів і позіхнув. Потім я подивився на годинник і розкрив рота.

«Чорт! Я запізнюся». Я поспішно пішов до ванної кімнати, щоб прийняти душ і підготуватися до щомісячного огляду у доктора Гарольда Ріда в стаціонарній лікарні. Швидко зібравшись, я спустився сходами й попрямував до головних дверей, думаючи про свій шлюб.

Я дуже любила свого чоловіка, незважаючи на те, що наш шлюб не був ідеальним. Я завжди сподівалася, що у нас теж може бути дитина, і, можливо, з дитиною Адріан буде частіше приходити додому.

****

У лікарні нерви поглинули мене, коли доктор Рейд закінчив своє обстеження, взявши кров для аналізу. Після цього він вийшов із кімнати, сказавши, що скоро повернеться з результатами.

Чекаючи, я вирішила розлучитися з Адріаном і розірвати свій шлюб без любові, якщо цього разу не завагітніла.

Однак доктор Рейд повернувся з усмішкою».

"Вітаю!" — вигукнув він.

У мене опустився рот. "Справді?" Я погладила живіт, перш ніж наївно запитати: "Є дитина?"

— Дітки, — відповів він.

Мої брови зійшлися, і я не зміг стримати усмішки.

— Близнюки, — підтвердив він.

Сльози текли, а потім котилися по моїх щоках радісними смугами щастя.

«Але я раджу вам бути обережними», - сказав доктор Рейд. «Стінки вашої матки надзвичайно тонкі».

Його несподівані слова протверезили мене, повністю здивувавши. Мене охопило усвідомлення, що він не повинен був цього говорити, і раптом хвиля страху за моїх дітей заповзла в мій розум. У ту мить я зрозумів, що маю бути обережним. Ставки були надто високі, і я не міг дозволити собі їх програти.

«Я подбаю про себе», — сказав я, а потім подякував йому перед тим, як вийти з лікарні, ще раз усміхнувшись,

Принаймні, поки не повернуся додому,

Там я знайшов Адріана з його новою коханою Ліндою, які сиділи разом на дивані у вітальні. Я різко зупинився. Лінда плакала, а він ніжно її втішав. Побачивши, як він був таким ніжним з нею, я був охоплений болем. Я стиснула кулаки, намагаючись стримати сльози.

Сповнені гніву очі Адріана перевели на мене. Він кричав: «Як ти смієш повертатися! Як ти смієш знущатися над Ліндою!»

"Що? Про що ти говориш?"

Вираз його обличчя став лютішим. "О, будь ласка. Мене нудить від вас".

Не маючи змоги більше терпіти подальше приниження, і не бажаючи проливати сльози перед іншою жінкою, я закрив рот і помчав до своєї спальні. Там я відкрила шухляду тумбочки й дістала угоду про розлучення, яку підготувала кілька місяців тому, після того, як Адріан вперше образив мене через Лінду. Тоді я хотів дати нашому шлюбу другий шанс. Я сподівалася, що зможу завагітніти і що дитина допоможе завоювати його серце.

Але я помилився, сподіваючись. Великим пальцем я погладила жирні літери на шлюборозлучній угоді й прошепотіла собі: «Він ніколи не відзначить мене як свою половинку. Він завжди принижуватиме мене за свою коханку, а це означає, що він також не прийме моїх дітей. Я не маю іншого вибору, як пройти через це заради моїх дітей».

Я витер сльози, підписав папір, потім сів на ліжко й дивився тупо, намагаючись усвідомити те, що я щойно зробив.

Через кілька хвилин Адріан різко відчинив двері спальні.

Я засунув угоду в ящик і встав. «Ад-Адріан», — стривожено сказав я, спостерігаючи, як він повертає замок.

Перш ніж я встигла сказати щось більше, він підійшов до мене й штовхнув мене на ліжко. «Ти думаєш, що ти станеш луною цієї зграї?»

Я спробувала відштовхнутися від себе, але він схопив мої руки над головою.

— Не забувай, як ти спочатку налаштував мене на тебе заміж. Він почав мене роздягати. Незважаючи на те, що мене тримали його потужні руки, я чинив опір і кричав.

"Ні!" — крикнув я, намагаючись чинити йому опір. «Будь ласка, зупиніться!»

Він грубо поцілував мене в шию: «Ти зупинись! Припини прикидатися! Це те, про що ти просив, і ти зруйнував моє життя».

Коли тяжкість його звинувачень спала, я зупинився й зустрів його погляд. — Тоді давай розлучимось.