Розділ 154 Навіщо мені жити
Вираз обличчя Ленні став спокійним, але його очі були темними й глибокими. Він мовчки стояв біля ліжка, стиснувши щелепу. Від нього виходило щось темне, наче він вийшов із безодні пекла.
Скарлет заскиглила й згорнулася калачиком. Тремтячи від страху й хвилювання, вона дивилася на нього, навіть коли натягувала ковдру, щоб прикрити своє оголене тіло. Вона навряд чи могла уявити, що він зробить з нею далі.
Її рухи, хоч і непомітні, привернули до неї увагу Ленні. Його голова повернулася, і він кинув на неї погляд. Вираз його очей їй було майже неможливо розібрати.