Розділ 7
Ділан POV.
Я поплентався коридорами прямо до обідньої зали.
Усі люди, з якими я б зазвичай спілкувався, ми всі разом, тому я швидко схопив свій обід і сів у кінці людського столу. Дозвольте мені приготувати для вас обідню залу.
З одного боку кімнати стоять два довгі ряди столів із простими лавками, які роблять її схожою на в’язницю, з іншої сторони кімнати є кілька круглих столів із шикарними стільцями. Так, ви розумієте. Люди сидять за тюремними столами, а вовки та зрадники сидять за розкішними столами, вони отримують смачну їжу, вишуканий напій і, що найважливіше, вони отримують пудинг. що б я віддав, щоб мати пудинг.
"Ділан, ми можемо просто поговорити?" Нік швидко зайняв місце поруч зі мною, поставивши піднос для обіду. Я подивився на його їжу, яку поставили на керамічну круглу білу тарілку. Боже, що добре виглядало. Я зітхнув, знаючи, що він все одно заговорить.
«Добре, у вас є дві хвилини». Виделкою я взяв з його тарілки трохи макаронів і засунув собі в рот. Господи, це було добре.
«Після того, як я закінчив школу, мене відвезли до зграї з Ар’єю, і я по-справжньому з нею познайомився. Мені знадобилося кілька днів, щоб нарешті прийняти бути з нею. Але з тих пір життя налагодилося. І секс ... ну це зовсім інша історія». Фу, мені не потрібен був цей уявний образ у моїй голові.
«Я радий, що ти щасливий». Перш ніж вирішити, я сказав, що в мене немає апетиту. На його обличчі відобразився шок, перш ніж він зітхнув із полегшенням.
«Це дуже багато значить, Ділане, я маю на увазі, що ти знаєш, що твоя думка важлива для мене». Я обірвав його, перш ніж він встиг щось сказати.
«Я сказав, що радий, що ти щасливий. Я не сказав, що схвалюю те, що ти зробив. Ти фактично перетворився на одного з НИХ, я ніколи не зможу тобі цього пробачити». Він виглядав скривдженим, але його почуття мене не хвилювали.
Він м’яко поклав свою руку на моє плече та відкрив рота, коли пролунало гарчання. Усі голови кинулися туди, звідки це прийшло, Ар’я стояла, тримаючи склянку газованої води та тарілку, вона дивилася прямо на мене та Ніка і я був би мертвий, якби погляди могли вбити. Нік швидко відвів руку, все його обличчя впало, і ви побачили, як смуток заливає його райдужну оболонку.
— Ти сиди зараз зі мною, геть від того, отого... покидька! Вау, Нік був таким щасливчиком. НІ.
"Ти чув її. Відійди від мене, йди посидь зі своїми новими друзями. Я радий за тебе, і я розумію, звідки ти, але більше не підходь до мене і не вдавай, що ти не зраджував своїх добрий, не прикидайся, що ти мене не зраджував». Я засунув трохи їжі в рот, перш ніж підвестися й вийти з їдальні, залишивши піднос на столі.
Я йшов коридором до класу, бачите, я вирішив пообідати з містером Фолі в його кімнаті, коли випадково почув голоси в коридорі.
«Чи розумно для неї бути присутньою під час прибуття короля? Звичайно, її можна було б помістити в підземелля, це справді може навчити її певній повазі?» Мій директор розмовляв з альфою нашого округу, га, якби я залишився і послухав, як думаєш, вони б помітили, можливо, відчули б мій запах?!
«Кожен має бути присутнім, якщо дівчина Райлі зробить щось невідповідне, з нею почнуть жорстоко, незалежно від того, дитина чи ні. Ця дівчина була бідою для району з першого дня, вона небезпечна, якщо вона випустить хоча б одну волосинку. звичайно я особисто підкорю її». О, чорт, вони говорили про мене конкретно, і вони згадали підземелля, яким не користувалися кілька місяців. У звичайних умовах я б прислухався більше, але щось у всій ситуації мене не влаштовувало, раптом я опинився на межі, і мені просто не було анітрохи цікаво почути, як посиляться мої страждання.
Я трохи відступила назад, перш ніж розвернутися й наткнутися головою на одного з найгарячіших чоловіків, яких я коли-небудь бачила. Я одразу втратив рівновагу й упав прямо на підлогу, тихенько бурчачи.
Його брови швидко зсунулися, а подих застрягло в горлі, коли він дивився на мій пригнічений стан і ахнув. "Друже!" — прошепотів він, не дивлячись на мої очі. Тепер, я бачив і чув це багато разів, щоб зрозуміти, що це означає, я видихнув, перш ніж зробити крок назад.
«Ні, ні, ні, ні, ні. Цього не може бути». Він злегка загарчав перед тим, як підійти до мене, але я не дав йому часу зробити що-небудь ще й швидко пішов у коридор і повернувся до їдальні. Його гарчання відвернулося від стін і, ймовірно, змусило половину школи задуматися, що відбувається, це налякало мене без кінця, коли я йшов до подвійних дверей, що вели туди, де проходив обід.
З легким нерівним диханням я увійшов до їдальні. Я трохи молився, щоб він не стежив за мною, коли підняв голову й побачив, що вся їдальня приголомшено витріщилася на мене через моє раптове вторгнення. Ви могли сказати, що всі майже миттєво зрозуміли, що я був причиною гучного гарчання.
Я не звертав на це уваги, зараз усі мають звикнути до того, що я роблю такі речі, зрештою, я завжди в біді. Я просто ще раз підійшов до людських столиків і сів. Не зводячи очей з дверей. Якщо той дурний вовк вирішив прийти і знайти мене, на мій великий подив і збентеження, він не увійшов за мною.
У секунду, коли пролунав обідній дзвінок, усі почали виходити з обідньої зали. Я швидко звівся на ноги й пішов до дверей, приєднавшись до натовпу учнів-людей, щоб спробувати трохи приховати свій запах.
Я попрямував прямо до кімнати місіс Метьюз, де проходив наш наступний урок, і зайшов. Усі намагалися виглядати охайно й доречно на королівській зустрічі.
"Добре, усі. Як ви знаєте або, можливо, чули, король прибув до школи під час обіду, і через 5 хвилин ви будете стояти у своїх чергах із схиленою головою, ваш одяг має бути розправлений і ваші манери зразковий». Потім вона дістала маленьке компактне дзеркальце й почала поправляти макіяж, поки всі розбирали зачіски та вбрання. Я був єдиним, кого сиділи, не турбуючись про мій зовнішній вигляд.
Мої ноги лежали на столі, а голова була відкинута назад через стілець, на якому я сидів, моє волосся було розпущене та вже, безсумнівно, було зібране у вузол, тож можна було чітко сказати, що я був набагато менш ніж схвильований відкриттям приїзд короля. Після уроків швидких виправлень нас привели до дуже довгого коридору, кожен окремий вовк і людина в школі були вишикувані в дві лінії, всі вовки з одного боку у своїх офіційних сукнях і люди з іншого боку.
Королем явно був чоловік із короною на голові, який стояв поруч із нашим принцом , прямо в кінці залу. щось у ньому здавалося знайомим, я напевно не бачив його раніше, він ніколи не виступає на публіці.
Король почав подорожувати двома рядами, вітаючи всіх у залі. Він зупинився біля альфа-близнюків і трохи поговорив з ними, перш ніж продовжити лінію.
Все йшло добре, поки Барбара, дівчина, яка стояла поруч зі мною, вирішила, що їй потрібно чхнути. Голова короля так раптово кинулася до нас, що я був здивований, як він не отримав удар хлистом, його очі різко розширилися, коли він встановлював і тримав зоровий контакт зі мною, його подих переривався в горлі, як у решти вовків і людей дивився між мною і королем. Моя і Варварина голови миттєво схилилися з поваги до королівського вовка.
"Друже!" Моє око вискочило з голови, коли я різко піднявся, щоб поглянути на хлопця, який, очевидно, є королем. Його очі були прикуті до моїх, коли він почав просуватися дуже швидко. О чудово. Ось чому він виглядав знайомим, це був той самий хлопець, з яким я зіткнувся лише за годину-дві до цього. Той, хто стверджував, що я його приятель...
О... ЛІННО!