Розділ 33
Я заплющив очі й пробурмотів: «Прокляття!» Чому він мав прокинутися зараз?
Ми з Беллою витріщилися на нього. Погляд Белли був занепокоєний, а мій, я був упевнений, свердлив у ньому дірки.
«Не віддай її», — повторив він, дивлячись на мене. Тепер він виглядав менш п’яним. Його слова вже не були такими невиразними, а погляд був певною мірою стійким.