Розділ 5 Вона моя дружина?

POV Ліла

Спочатку це був просто сильний запах зефіру, але потім я побачив його на порозі нашого пакувального цеху. Він був одягнений у темний піджак на ґудзиках і класичні штани. Його волосся все ще було кошлатим, але цього разу він не був вкритий потом.

Його зустріло кілька Альф, у тому числі мій батько. Я спостерігав, як вони потисли один одному руки; мій батько сказав йому щось, чого я не чув. Моя мама миттєво стала на мою сторону.

«Сьогодні Енцо виглядає дуже добре», — сказала вона, стоячи біля мене.

«Так, він», — зізнався я їй. «Я насправді не думав, що він з’явиться».

«Дочка вашого Альфи Бастьєна; звичайно, він з’явиться, коли його запросять. Майже кожен Альфа тут».

Я подумав про наш спільний поцілунок пару днів тому, і моє обличчя стало теплим від згадки. Але потім я згадав, що Енцо був сином Блеза. Я не думаю, що він знав, що сталося з його батьком і моїми батьками. Я навіть не знаю, чи знав Енцо, що я вовк Волана. Ми не такі звичайні, і більшість не знає, як ми виглядаємо на перший погляд. Мені було цікаво, чи це матиме для нього значення.

У мене завжди було чітке уявлення про те, як виглядатиме справжнє кохання. У моїх батьків справжня любов; це було бачення, яке я завжди мав для себе. Мені хотілося, щоб хтось любив мене так само сильно, як я їх. Хто б для мене щось зробив. Хтось, хто помре за мене. Але я не уявляю Енцо цією людиною. І я навіть не знав чому. Я думаю | ніколи насправді не уявляв, що Скотт буде такою людиною.

Очима Енцо на мить оглянув кімнату, поки Альфи продовжували з ним розмовляти. Він ніби щось шукав. Щойно його погляд зупинився на мені, він ніби знайшов це. Його очі лише трохи потемніли. Я ввічливо посміхнувся йому, сподіваючись, що моє обличчя не видає моїх думок. Проте його обличчя залишалося безвиразним; зрештою він відвів очі від мене, щоб поговорити з іншими Альфами. Нерви того хлопця.

У мене був день народження, а він навіть не зміг підійти мене привітати?

«З днем народження, дитинко», — сказав мій дядько Ейден, бета-версія зграї, підходячи. Він швидко обійняв мене. «Дякую», — кажу я йому з широкою посмішкою.

«Як вам вдалося змусити Альфа Енцо з’явитися?» — запитав він, проводячи мій погляд на Енцо, який досі не звертав на мене уваги. — Цей хлопець ненавидить вечірки.

— Звідки ти знаєш, що він ненавидить вечірки? — спитав я, піднявши брови.

"Він завжди був таким диваком. З тих пір, як він був дитиною. Він завжди мав на меті лише одне – досягти вершини. Чесно кажучи, я захоплююся його амбіціями, але було б приємно час від часу бачити, як він усміхається "Він не посміхається?"

«Мені здається, я ніколи не бачив, щоб він усміхався», — відповів Ейден.

Єдина усмішка, яку я бачив, це усміхнення. Я подумав, що він наблизився до справжньої посмішки , коли сказав Сарі посеред його уроку, але, мабуть, я помилився. Коли я озирнувся на Енцо, він дивився прямо на мене..

POV Енцо

12 років тому

"Енцо...?" Моя мати розбудила мене вночі, сльози наповнили її великі карі очі й ніжно капали з довгих темних вій. Я неспокійно прокинувся й побачив, що вона стоїть наді мною.

"Мама?" — запитав я, вдивляючись у неї крізь темряву ночі. Було холодно; у нашому маленькому домі не було тепла. У нас було небагато грошей, щоб дозволити собі опалюватися, але мама ніколи не видавала, що ми бідні. — Що не так? — прошепотів я їй, не бажаючи гніти інших, що жили в домі.

— Твій батько помер... — тихо сказала вона тремтячим голосом. Вона злякалася. Але чого?

«Він пішов, серденько». — знову сказала вона.

З того, що я чув про свого батька, він не був доброю людиною. Він залишив мою матір вагітною, відкинув її та змусив жити в іншій зграї. Вона часто називала його монстром.

— Ви єдиний живий родич, який залишився... — продовжувала вона. «Його Бета прийде за вами. Ви повинні піти з ним...»

"Що?" — спитав я, швидко сідаючи в ліжку; вона замовкла мене, обнявши руками. «Я знаю, що це раптово. Але ти, мабуть, Альфа Каліпсо. / ніколи не хотів цього для тебе так скоро, моя дитино».

Я поняття не мав, що означає керувати зграєю та бути Альфа-версією. / не знайшов слів, і, мушу визнати, я був наляканий. Лише вчора я бігала з друзями і була дитиною. Завтра в цей час я був би в зовсім іншій зграї й діяв би як лідер.

Ніщо з цього не мало для мене сенсу.

— Ти підеш зі мною, чи не так? — запитав я, мої слова тремтіли. Вона заплакала сильніше й похитала головою, міцніше тримаючи мене.

«Боюсь, що не зможу», — сказала вона мені хрипким голосом. «Моє місце тут. І твоє там. Ти станеш неймовірним Альфою, Енцо. Набагато кращим, ніж коли-небудь був твій батько. Ти збираєшся робити дивовижні речі зі своїм життям...»

«Я не можу просто покинути тебе», — прошепотіла я, а сльози наповнили мої власні очі. Я не часто плакав, навіть у молодості. Але думка залишити маму в цій пекельній дірі зв’язала мій шлунок у великий вузол.

«Мені потрібно, щоб ти мене вислухав», — прошепотіла вона , беручи моє обличчя в долоні. «Твій батько зробив багато поганого в своєму житті. Він завдав болю багатьом людям. Ти, мабуть, багато почуєш про нього, коли потрапиш до Каліпсо. Він є причиною, чому такі вовки, як ми, живуть так... тому що він хотів так багато, що він забрав усе у всіх, але ти, мій любий Енцо, можеш відновити ситуацію і зробити все краще для всіх нас.

"Але як? Мені лише 9..." - сказав я, не зміг стримати тривоги в своєму тоні. "Чим я можу допомогти? Чому ти не можеш піти зі мною?"

«Твій батько зробив це надто небезпечним. Є ті, хто все ще хоче заподіяти нам шкоди. Його послідовники зараз перемішані, все ще ховаються в хадоу. Але ти можеш змінити ситуацію на краще. Ти можеш вивести їх на світло. Ти можеш наполегливо працювати. і станеш могутнішим, ніж будь-коли був твій батько. Ти можеш захистити тих, хто живе, як ми... Ти можеш використовувати свої сили на благо».

«Я обіцяю», — прошепотіла я, міцно обіймаючи маму. «Я не підведу тебе. Коли я досягну вершини, а я досягну вершини, я повернуся за тобою. Я покараю тих, хто зробив нам погано, і я не зупинюся, доки це королівство не буде знову в безпеці. Я скасую те, що зробив батько".

« Альфа Енцо? Ти мене чув?" Голос Бастьєна перервав мій хід думок. Я озирнувся на конференц-стіл, навколо якого зібралися інші Альфи з комітету.

Вони обговорювали курс Shifting and Combat в Академії Shifting Higala і те, як первинний професор загинув під час нападу ізгоїв. Бастьєн, голова комітету, збирався призначити нового професора.

Я вже знав, що він мене призначить; він був би дурним цього не зробити. Я був одним із найсильніших і найкращих Альф для цієї роботи. Окрім Бастьєна, я був найвитривалішим і найзапеклішим Альфою, який ходив нашими землями. Але мені ще потрібно було пройти довгий шлях, перш ніж я переможу свого батька, який помер, коли мені було 9 років.

«Вам потрібно, щоб я став професором», — сказав я, відкидаючись на спинку свого сидіння. Я не було питанням і не пропозицією. Бастьєн подивився на інших, які давно замовкли. — Так, — відповів Бастьєн. "Ви б хотіли це зробити?"

У мене не було вибору; Я був наймолодшим Альфою в комітеті. І найновіший. Технічно я ще був на випробувальному терміні, і я не міг їм відмовити, якщо хотів піднятися на вершину.

Проте думка про навчання мене дратувала. Неможливо було навчити студентів робити те, що я роблю. Напевно, їхній аматорський бій мені дістанеться.

Але все одно я кивнув головою. «Так, сер», — сказав я нарешті після довгої паузи.

«Студентська рада захоче з вами поговорити. Я дам їм знати, що очікують вас».

Зустріч завершилася, і я вже чув, як інші говорили про те, щоб піти до місцевого пабу пізніше того вечора.

«Альфа Енцо, ти хоч раз збираєшся приєднатися до нас?» — спитав один із Альф, ударивши мене по плечу. — Або ти збираєшся придумати якесь безглузде виправдання?

"Так, Енцо. Давай! Сьогодні п'ятниця. Давай трохи повеселимося. Ти ще молодий. Живи, поки можеш!"

Останнє, що я хотів зробити, це піти в паб із купою п’яних Альф. Що я дійсно хотів зробити, так це повернутися додому, почитати книгу і відпочити ввечері. Я весь день був виснажений тренуваннями та зборами. Зазвичай у мене немає часу на себе, а коли є, я не люблю проводити його з цими | провести весь день з.

«Пройду», — кажу я їм, закінчуючи пакувати свої речі в портфель. «Можливо, наступного разу».

Я завжди кажу: «Можливо, наступного разу», знаючи, що не маю на увазі цих слів. Однак вони не сперечаються; вони дивляться один на одного насуплено, перш ніж вийти з конференц-залу.

«Гей, Енцо, прокинься», — чую я за спиною Бастьєна, який виходить за мною з дверей. Я сповільнюю крок, щоб він міг наздогнати. «Я дуже вдячний, що ви взяли його в свою команду. Я знаю, що викладання – це не ваше бажання, але я думаю, що це може бути для вас корисним».

«Я ціную можливість», — кажу я йому, і певною мірою я це мав на увазі. Я міг довести себе йому та іншим. Я міг практикувати свої навички та вдосконалюватися. «Чесно кажучи, може, це буде не так вже й погано», — усміхнувся я. Бастьєн засміявся, поплескавши мене по спині.

«Ти можеш навіть повеселитися», — сказав він мені з усмішкою. «Я не міг придумати кращого Альфа для цієї роботи. Я вже можу сказати; ти збираєшся робити чудові речі. Я радий, що нарешті ти в комітеті. Насолоджуйся вихідними. Студентська рада чекатиме ти в академії в понеділок, яскраво та рано!"

Я прийняв слова Бастьєна близько до серця; він вірив, що я зможу зробити великі справи у своєму майбутньому. Так само, як вірила моя мама. Я не хотів підвести жодного з них. Але все ж була частина мене, яка хвилювалася, чи зможу я зробити щось краще, ніж мій батько.

Моя мати мала рацію; Як тільки я став Альфою зграї Каліпсо, до мене почали ходити чутки про мого батька. Речі, яких я ніколи раніше не чув; речі, які я навіть не думаю, що знала моя мати.

Як і те, що мій батько загинув через кохання до вовка Волана. Я ніколи раніше навіть не чув про воланського вовка, і була частина мене, яка не вірила, що вони існують. Наскільки я знав, це лише міф. Але я чув історію з різних джерел.

Мій батько закохався в Волану і через це втратив життя. Саме кохання зробило слабким наймогутнішого змінника у всесвіті. Я не був упевнений, чи тому, що волани були наймогутнішою різновидом вовків у світі, чи через саме кохання. Але в будь-якому випадку я поклявся ніколи не допустити того, що сталося з моїм батьком. Це означало, що я поклявся ніколи не закохуватися.

Усе ускладнилося, коли я увійшов у будинок Альфи Бастьєна. у ніч на 18-й день народження його дочки, Ліли, і мій вовк був у захваті від її краси.

Його хрипкий шепіт змусив усе моє тіло завмерти, а по шкірі побігли мурашки.

«Я відчуваю її... нашу половинку...

лайно