Розділ 3. З’явився витік фото

POV Ліла

«Це жахливі навички фотошопу», — сказав він, похитавши головою, повертаючи Бекці її телефон. "Ви чітко бачите контури навколо мого тіла. Хтось справді намагається поширювати неприємні чутки".

Усі відводили від мене очі, щоб поглянути на фотографію, оцінивши її. «Він правий... це жахливий фотошоп», — пробурмотів хтось.

«Як жалюгідно. Навіщо докладати стільки зусиль, щоб поширювати такі чутки?» — сказав інший, хитаючи головою.

Рот Сари був не більш ніж тонкою лінією, оскільки її очевидний план розгадувався. Я не міг стримати посмішки, яка здригнулася в кутику мого рота.

«Я мало не подумала на хвилину, що ти справді поцілував професора Енцо», — засміялася Бекка поруч зі мною, відводячи мою увагу від Сари до неї. «Хоча я б не здивувався. Він такий гарний. Будь-кому пощастило б поцілувати його. Багато жінок тут хочуть».

"Справді?" — спитав я, піднявши брови. — Через те, який він гарний?

«Це й тому, що він дуже молодий; йому лише 23», — пояснює Бекка. Мої очі розширилися; Я знав, що він виглядає молодим, але я не думав, що він такий молодий. «Він також найсильніший і найжорсткіший професор у цій школі. Що й слід було очікувати, враховуючи, що він Альфа».

— Він Альфа? — запитав я здивовано; Я поняття не мав. Тоді він повинен знати мого батька. Я не міг не озирнутися на професора Енцо, який був зайнятий показом студентам нових рухів.

— Так, — відповіла Бекка. «Я вважаю, що він Альфа зграї Каліпсо». Пакет Каліпсо.

Це була зграя, в якій народилася моя мати; її батьки були зі зграї Каліпсо. Я пам'ятаю, з молодості. що їхнім колишнім Альфою був Блейз, найпотужніший перемінник у Всесвіті. Мені було цікаво, як Енцо став їхнім Альфою.

Ця думка швидко вилетіла з моєї голови, коли урок закінчився.

— Я помираю з голоду... — сказала Бекка, збираючи свої речі. «Ми повинні пообідати».

«Я буду там за хвилину», — кажу я їй, глянувши через плече на Енцо, який друкував щось на телефоні. У нього був суворий вираз обличчя; його брови лише злегка здригаються. «Мені потрібно про щось поговорити з професором ». «Добре», — сказала Бекка, помахавши мені півмахом. «Тоді ми побачимося».

Вона повернулася й пішла з арени разом з іншими, залишивши мене наодинці з професором Енцо.

— Професор? — кажу я, підходячи до нього ближче. Він підняв погляд на телефон, щоб поглянути на мене, примруживши очі. "Я просто хотів сказати, що вибачте за цей безлад..."

«Це вирішено», — пробурмотів він, показуючи мені свій телефон. «Я зняв фото».

Я вражено підвів брови; це було так швидко. Коли він побачив мій вражений вираз обличчя, на його губах з’явилася посмішка. «Я знаю хлопця, який керує цією платформою», — пояснив він. «Він зняв це без питань». «Дякую», — сказав я йому, відчуваючи надзвичайне полегшення. Я хотіла відвернутися, але його голос мене зупинив.

«Я намагався зрозуміти, чому ти здався мені таким знайомим, а потім, коли я побачив, як ти б’єшся, я зрозумів, хто ти», — сказав він. Я відчував його очі на своїй потилиці й знав, як пильно він дивиться на мене, ще до того, як повернувся до нього. «Ти дочка Альфи Бастьєна». Це було не питання. Я один раз кивнув головою: «Ти знаєш мого батька?»

«Він один із найсильніших і найлютіших Альф», — сказав Енцо; його вираз було важко прочитати. «Я можу сказати, що ти тренувався під його керівництвом». «Все моє життя», — кажу я, майже збентежено дивлячись у землю. Я не знав, чому раптом відчув себе ніяково. «Мій батько — мій приклад для наслідування... як і моя мати».

Він нічого не сказав на це; він просто дивився на мене ще деякий час. Незабаром він повернувся, щоб прибрати свої речі. Якусь мить я стояв там, не знаючи, що сказати.

«Цими вихідними я справді святкую день народження», — кажу я йому, перш ніж встигла зрозуміти, що говорю. Його тіло на мить напружилося, і він перевів погляд через плече на мене. «Там буде багато Альф. Мені виповнюється 18, тому в Елізіумі буде велика тріщина. Ви, звичайно, запрошені. Усі Альфи є».

— Це так? На його губах з'явилася ще одна посмішка, від якої моє серце забилося.

«Так», — відповідаю я, задоволений, що мій голос не прозвучав напружено. «Звичайно, не потрібно. Але я подумав, що запропоную запрошення».

Коли він нічого не сказав у відповідь, я сприйняв це як сигнал піти. Я відвернувся, почуваючись ніяково, і пішов до виходу.

— Мені щось принести? Він запитав перед | міг піти. Я зробив паузу; моє дихання застрягло в горлі.

«Тільки себе», — кажу я, миттєво шкодуючи про те, що я прозвучав кульгаво. Я пішов, не сказавши жодного слова.

Від третьої особи POV

«Вона зовсім збентежила мене в класі», — кричала Сара своєму новому хлопчику — іграшці Скотту.

Вона не думає про Скотта як про свого хлопця, вона просто хотіла побачити, чи зможе вона вкрасти його у Ліли. Що вона і зробила.

З тих пір, як Ліла почала ходити в академію, увага всіх завжди була прикута до Ліли. Раніше Сара була найкращою ученицею, а тепер це стала Ліла. Раніше Сара була в центрі уваги, але тепер усі говорять лише про Лілу.

Їй байдуже, що Ліла — дочка Альфи Бастьєна; у неї немає вовка, тому в очах Сари вона нікого. Вона гірша за Омегу.

«Ти мав би почути, що вона мені сказала, Скотте», — продовжувала хрипіти Сара. — Вона також сказала, що ти недостатньо мужній, щоб впоратися з нею.

«Каже хтось, хто не хотів би гасити», — закотив очі Скотт. «Просто забудьте про неї. Кому вона потрібна». «Ти маєш рацію...» погодилася Сара. «Але це не означає, що я буду за це стояти». «Що це означає? Що ти збираєшся робити?»

«Я чув її розмову з професором Енцо сьогодні після занять. Вона запросила його на свій день народження ». «Добре?» — спонукав Скотт.

«Я думаю, що нам пора влаштувати вечірку».