Розділ 2 - Пересування та бій 101

POV Ліла

Професор Енцо був надзвичайно красивим і неймовірно мускулистим. Я пробіг очима від його чудових сірих очей до його неймовірних 8 пакетів преса. Його руки були великими, і я бачив маленькі вени, що з’являлися навколо його біцепсів. Його темне хвилясте волосся було якесь кошлате. навколо його широких і мужніх рис. У нього на лобі були краплі поту, які стікали збоку обличчя, а ще трохи поту було на грудях, що стікало по тулубу.

Моє обличчя миттєво почало червоніти, коли він підійшов до мене.

— Чи можу я вам чимось допомогти? — запитав він, піднявши брови й зустрівшись зі мною очима.

«Вибачте, я щойно перейшов до цього класу», — кажу йому, показуючи свій роздрукований розклад. «Я Ліла...»

Він коротко поглянув на розклад; Між нами наростала тиша, коли він відривав очі від розкладу й знову дивився на моє обличчя. — Ти можеш приєднатися до інших студентів, — сказав він, відвертаючись від мене.

Мої очі розширилися, коли я глянув на інших, які все ще билися у своїх вовчих образах. Я проковтнув клубок, який утворився в горлі. «Насправді, я не можу поворухнутися», — швидко кажу я, перш ніж він зміг піти.

Він замерзає; на мить мені здалося, що я почув тихе гарчання в глибині його горла.

"Що?" — запитав він недовірливо й трохи роздратовано. Він обернувся, і я побачив, що його сірі очі стали темними й загрозливими. «Що ти маєш на увазі, що ти не можеш перейти?»

«Я маю на увазі... я ще не отримав свого вовка», — кажу я йому, сильно кусаючи губу.

Він подивився на мій рот, дивлячись на те, як я нервово пожувала нижню губу. Я відчував тепло, що циркулює по моїх рисах. Моє серце так швидко й голосно калатало в моїх грудях, що я думав, що він зможе це почути. «Чому ти в змінному та бойовому класі, якщо ти не вмієш?»

«Я добре вмію битися», — відповідаю я. «Те, що у мене немає вовка, не означає, що я не здатний. Я тренувався все своє життя. Дозвольте мені показати вам, що я можу».

«У мене немає часу няньчити», — пробурмотів він із неймовірним роздратуванням. — Крім того, — додав він. «У мене немає для вас напарника. Усі мої учні борються у формі вовків».

«Я можу тренуватися з нею», — сказала вовчиця, повертаючись у свою людську форму.

У неї було добре обличчя; її волосся було коротке і темне. Її очі були великі карі з довгими віями. Вона ніжно дивилася на мене з милою усмішкою.

«Я не проти», — знову сказала вона, відводячи очі від мене, щоб поглянути на професора Енцо. «Добре», — сказав він.

Він пішов, не сказавши жодного слова.

«Я Бекка», — сказала вона, простягаючи мені руку для потиснення. Я взяв його, відповівши їй посмішкою. «Приємно познайомитися», - кажу у відповідь. «Я Ліла».

«О, повірте мені, я точно знаю, хто ви. Я також чув, що ви один із найкращих бійців у цій школі. Професор Е. був би дурним, відкинувши вас».

Я не міг не розсміятися з її слів; це був мій перший рік у цій школі, і я вважаю | не варто дивуватися, що слово поширюється швидко. Я відомий в Елізіумі своїм бойовим і кмітливим розумом, але ми не були в Елізіумі. Ми були в Хігалі. Найбільше місто за межами Елізіуму.

«Я ціную ваші добрі слова», — кажу я у відповідь, і я це мав на увазі.

Вона підійшла ще щось сказати, але її слова не вистачило, коли ми почули інший, більш знайомий голос. «Ну подивіться, хто це», — насмішилася Сара. "Якщо це не маленька повія; вона прийшла гратися з великими собаками ?" Я підвів брови; вона називала мене повією? Після того, як / щойно спіймав її за спілкуванням з моїм хлопцем?

«Хоча я не маю бути здивована», — сказала вона, її тон став крижаним, коли вона глянула через плече на професора Енцо, який дивився в наш бік із складкою між бровами та глибшими нахмуреними бровами. «Враховуючи, наскільки вам подобається професор Енцо; це нерозумно, що ти переведешся до його класу».

«Я тут, щоб практикувати свої бойові навички, як і всі». Це її розсміяло.

«Будь ласка; єдині навички, які ви практикуєте, — це навички з вашими губами». «Насправді вона дуже здібний боєць», — втрутилася Бекка.

«Це багатство від скромної Омеги», — глузливо сказала Сара, змусивши Бекку здригнутися. «Вашого роду навіть не можна пускати в цю школу». Бекка виглядала щиро скривдженою своїми словами.

"О, Сара, чому ти взагалі розмовляєш із цією Омегою?" Сказала інша дівчина, підходячи до неї. Обидві дівчини засміялися, і я побачив, як обличчя Бекки почервоніло, коли вона опустила погляд.

«Омеги» — не що інше, як сміття, — погодилася Сара. «Але що гірше за 0mega, це той, хто навіть не може перетворитися на свого вовка. Не дивно, що ваш хлопець хотів мої губи замість ваших».

Я ступив перед Беккою, закриваючи її від очей інших вовків.

«Що дає вам право вирішувати, здатна Омега чи ні? Я випадково бачив, як вона б'ється лише кілька хвилин тому, і вона здавалася мені цілком здатною. Наскільки я розумію, ми в цій школі, щоб вчитися. Тож давайте не створюють проблеми один для одного", - сказав я. дивлячись навколо на їхні обличчя. «Щодо мого хлопця йде...» — кажу я, зустрічаючись із Сарою поглядом. «Він, очевидно, недостатньо чоловік, щоб впоратися зі мною. Отже, він повністю твій».

Не кажучи більше ні слова, я хапаю Бекку за зап’ястя і тягну її за собою в іншу частину арени, подалі від неприємних вона — вовків.

Я ще раз побачив професора Енцо, коли ми проходили повз, і мені здалося, що я побачив усмішку, яка стягнула куточок його губ.

«Дякую, що заступилися за мене», — сказала Бекка тихим тоном, коли ми відійшли на відстань. «Я звик до того, що мене знущаються. Омеги тут зазвичай не люблять...» Я підняв брови, дивлячись на неї. розгублений.

"Чому?" запитав я. «Одними з найкращих вовків, яких я знаю, є 0мега. Вони неймовірно добрі та щирі. Не дозволяйте таким хуліганам змусити вас думати інакше».

Вона широко посміхнулася мені; Я міг сказати, що їй стало набагато краще.

«Очевидно, що деякі люди тут не визнають вас донькою Альфи Бастьєна. Давайте покажемо їм, на що ви здатні!»

Я посміхнувся її словам; це звучало як ідеальна ідея. Я не міг перебратися в свою вовчу форму, а це означало, що мені потрібно було вразити їх іншими способами.

Я зіткнувся з Беккою, зайнявши позицію, у якій мені було найкомфортніше. Невдовзі ми обоє сварилися.

Їй вдалося ухилитися від більшості моїх атак. Однак я багато стримався. Я не хотів завдати їй болю.

Я з легкістю ухилявся від її атак; вона не могла навіть наблизитися до мене. Я відчував на собі очі інших студентів, їхні роти роззявляли, коли я виконував акробатичний рух. Я впевнений, що ніхто з них не очікував.

Я зробив переднє сальто, викинувши ноги і навмисне пропустивши Бекку на волосок. Проте це налякало її настільки, що вона спіткнулася назад і втратила опору.

Я схопив сферу зі стіни зі зброєю, швидко покрутив її в руках, зробивши сальто і поворот. Вона ухилилася від першої атаки, думаючи, що я цілився їй у голову, тоді як я насправді цілив їй у ноги. Тож вона спробувала ухилитися, але натомість спіткнулася й знову впала на землю.

Я легенько наступив їй на груди, притиснувши її до землі сферою, спрямованою прямо на неї. Вона дивилася на мене з благоговінням; всі ахнули.

Я озирнувся, мало не забувши, що там є публіка. Довго ніхто з них не говорив, аж поки пара не заплескала. Тоді майже всі почали аплодувати.

Всі, крім Сари та її подруги.

Я задоволено посміхнувся, знімаючи ногу з Бекки та допомагаючи їй підвестися. "Це було неймовірно!" Вона видихнула, дивлячись на мене широко розплющеними очима. «Нічого», — знизав я плечима. поклавши сферу назад на стійку.

Я обернувся й побачив професора Енцо, який витріщився на мене; його руки схрещені на грудях і безвиразне обличчя. Перш ніж я встиг підійти до нього і запитати, що він думає, я почув звуковий сигнал, що пройшов через арену. Я нахмурився, коли зрозумів, що це телефони всіх.

Коли вони всі пішли перевірити свої телефони, я почула зіпхання та побачила вражені вирази обличчя. Бекка прикрила рота рукою, дивлячись на власний телефон.

— Що відбувається? — запитав я, глянувши через її плече.

Як тільки я побачив, на що вони всі дивляться, моє серце впало в живіт. Це була моя фотографія... цілую... професора Енцо.

«Всім потрібно відірватися від телефонів!» — голос професора Енцо був глибоким і гримів по арені.

Я навіть не міг поворухнутися; все моє тіло замерзло, як | дивився на зображення на телефоні Бекки. Я оглянув арену лише для того, щоб зустріти купу цікавих і шокованих виразів обличчя. Усі витріщилися на мене. Сара та її подруга сміялися, дивлячись на мене злісно. «Це один із способів випередити...» Я почув її бурмотіння.

Професор Енцо схопив телефон Бекки, щоб подивитися на фото; Я навіть не зрозумів, що він наближається до нас. Його щелепа здригнулася, коли він зробив фото.