Глава 167 Ворожнеча

Вільма згадала настанови молодої пані й поспіхом змінила мелодію. «Звичайно, я це бачив, коли вчора ввечері допомагав тобі переодягатися! Цей великий синяк налякав мене до смерті!»

Джастін згадав той хвилюючий момент минулої ночі, коли він тримав Анну на руках. Її подих був таким гарячим, а її м’яка талія, здавалося, танула в його долоні.

У цей момент він незбагненно захотів її захистити.